Україна залишається переважно урбаністичною країною з помітною превагою міського населення над сільським. Станом на 1 травня 2008 р. чисельність міського населення становила 31,615 млн. осіб (68,3 %), сільського - 14,648 млн. осіб (31,7%). Найвища питома вага міського населення в Донецькій області - 95,5%, Луганській - 86,4 % та Дніпропетровській - 83,5 %. Найнижчій рівень урбанізації притаманний західним областям ,де переважає сільське населення, питома вага якого становить: у Закарпатській області - 62,9%, Івано-франківській - 57,1 % , Чернівецькій - 58,5%, Тернопільській - 56,8% та Рівненській - 52,5%.
Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст. призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей, з них 1243.3 тис. в межах губерній Російської імперії і 210-220 тис. - в Австро-Угорщині. До 1911 р кількість народжень в російській частині збільшилася - до 1260.0 тис., хоча коефіцієнт народжуваності зменшився - з 44 до 40 на 1000 осіб. Кількість народжень на західно - українських землях майже не змінювалась через велику перенаселеність та еміграцію.
Україна залишається переважно урбаністичною країною з помітною превагою міського населення над сільським. Станом на 1 травня 2008 р. чисельність міського населення становила 31,615 млн. осіб (68,3 %), сільського - 14,648 млн. осіб (31,7%). Найвища питома вага міського населення в Донецькій області - 95,5%, Луганській - 86,4 % та Дніпропетровській - 83,5 %. Найнижчій рівень урбанізації притаманний західним областям ,де переважає сільське населення, питома вага якого становить: у Закарпатській області - 62,9%, Івано-франківській - 57,1 % , Чернівецькій - 58,5%, Тернопільській - 56,8% та Рівненській - 52,5%.
Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст. призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей, з них 1243.3 тис. в межах губерній Російської імперії і 210-220 тис. - в Австро-Угорщині. До 1911 р кількість народжень в російській частині збільшилася - до 1260.0 тис., хоча коефіцієнт народжуваності зменшився - з 44 до 40 на 1000 осіб. Кількість народжень на західно - українських землях майже не змінювалась через велику перенаселеність та еміграцію.