Урал принадлежит к числу древних складчатых гор. На месте его в палеозое распологалась геосинклиналь; моря редко тогда покидали его территорию. Они меняли свои границы и глубину, оставляя после себя мощные толщи осадков. Урал испытывал несколько горообразовательных процессов. Каледонская складчатость, проявившаяся в нижнем палеозое (включая салаирскую складчатость в кембрии), хотя и охватывала значительную территорию, но не была основной для Уральских гор. Главной складчатостью была герцинская. Началась она в среднем карбоне на востоке Урала, а в перми распространилась и на западные склоны.Наиболее интенсивной была герцинская складчатость па востоке хребта. Она проявилась здесь в образовании сильно сдавленных, нередко опрокинутых и лежачих складок, осложненных крупными надвигами, приводящим к возникновению чешуйчатых структур. Складкообразование на востоке Урала сопровождалось глубокими расколами и внедрениями мощных гранитных интрузий. Некоторые из интрузий достигают на Южном и Северном Урале громадных размеров — до 100—120 км длины и 50—60 км ширины.Значительно менее энергичным было складкообразование на западном склоне. Поэтому там преобладают простые складки надвиги наблюдаются редко, интрузий нет.Тектоническое давление, в результате которого происходило складкообразование, было направлено с востока на запад. Жесткий фундамент Русской платформы препятствовал распространению складчатости в этом направлении. Наиболее сжаты складки в районе Уфимского плато, где они отличаются большой сложностью даже на западном склоне.После герцинского орогенеза на месте Уральской геосинклинали возникли складчатые горы, и позднейшие тектонические движения носили здесь характер глыбовых поднятий и опусканий, которые сопровождались местами, на ограниченной территории, интенсивным складкообразованием и разломами. В триасе-юре большая часть территории Урала оставалась сушей, происходила эрозионная переработка горного рельефа, и на ее поверхности, главным образом по восточному склону хребта, накапливались угленосные толщи. В неоген-четвертичное время на Урале наблюдались дифференцированные тектонические движения.В тектоническом отношении весь Урал — крупный мегантиклинорий, состоящий из сложной системы антиклинориев и синклинориев, разделенных глубинными разломами. В ядрах антиклинориев выходят наиболее древние породы — кристаллические сланцы, кварциты и граниты протерозоя и кембрия. В синклинориях наблюдаются мощные толщи палеозойских осадочных и вулканических пород. С запада на восток на Урале отчетливо прослеживается смена структурно-тектонических зон, а вместе с ними и смена горных пород, отличающихся одна от другой литологией, возрастом и происхождением
Яри завдають великої шкоди сільському господарству, поступово знищуючи поля. Для попередження ерозії ярів ефективні агротехнічні прийоми, які усувають або зменшують поверхневий стік і сприяють затриманню вологи на полях. Сьогодні ми дамо відповідь на цікаве питання: на якій місцевості утворюються яри і чому?
Утворення ярів є результатом водної ерозії — процес розмиву грунтів потоками води в результаті танення снігу і постійних дощів. У процесі свого утворення яри проходять кілька стадій розвитку.
Яри широко поширені в лісостеповій та степовій зонах і з’являються в процесі водної ерозії. Водна ерозія це процес розмиву грунтів, а також крихких підстилаючих їх порід потоками води, які стікають зі схилів під час проливних дощів або танення снігу. Елементи нерівного рельєфу земного ландшафту утворюють гідрографічну мережу яка складається з різних шляхів стоку талих і дощових вод тісно взаємопов’язаних між собою.
Ерозія грунту починає проявлятися вже при крутизні схилів від 0.5 до 2 градусів. Помітно посилюється на схилах з крутизною від 2 до 6 градусів і отримує істотний розвиток на схилах з крутизною від 6 до 10 градусів. У процесі утворення яри проходять кілька стадій, які закономірно змінюють одна одну.
Яри завдають великої шкоди сільському господарству, поступово знищуючи поля. Для попередження ерозії ярів ефективні агротехнічні прийоми, які усувають або зменшують поверхневий стік і сприяють затриманню вологи на полях. Сьогодні ми дамо відповідь на цікаве питання: на якій місцевості утворюються яри і чому?
Утворення ярів є результатом водної ерозії — процес розмиву грунтів потоками води в результаті танення снігу і постійних дощів. У процесі свого утворення яри проходять кілька стадій розвитку.
Яри широко поширені в лісостеповій та степовій зонах і з’являються в процесі водної ерозії. Водна ерозія це процес розмиву грунтів, а також крихких підстилаючих їх порід потоками води, які стікають зі схилів під час проливних дощів або танення снігу. Елементи нерівного рельєфу земного ландшафту утворюють гідрографічну мережу яка складається з різних шляхів стоку талих і дощових вод тісно взаємопов’язаних між собою.
Ерозія грунту починає проявлятися вже при крутизні схилів від 0.5 до 2 градусів. Помітно посилюється на схилах з крутизною від 2 до 6 градусів і отримує істотний розвиток на схилах з крутизною від 6 до 10 градусів. У процесі утворення яри проходять кілька стадій, які закономірно змінюють одна одну.