група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. саме економічно розвинуті країни є членами організації економічного співтовариства і розвитку (оеср) і так званого паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. особливо помітне місце серед них посі головні країни, або так звана «велика сімка». це — сша, японія, німеччина, франція, велика британія, італія та канада. на них припадає майже половина ввп та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони цінні папери — акції цього підприємства. корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
до решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни європи: нідерланди, бельгія, швеція, швейцарія, фінляндія, норвегія, данія, австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: австралія, нова зеландія, південно-африканська республіка.
Между различными частями оболочки происходит круговорот веществ и проходит поток энергии. в результате оболочка представляет собой единое целое. это значит, что между литосферой, атмосферой, гидросферой и биосферой осуществляется обмен веществ. так существует круговорот воды, круговорот веществ, связанный с живыми организмами. круговорот воздуха в тропосфере возникает из-за вращения планеты, различным количеством солнечного тепла, поступающего на землю, различной скоростью нагревания материков и океанов. под круговоротом воздуха понимают не только ветра, но и вертикальное движение воздушных масс. самые большие ветра дуют между экваториальным поясом и полярными поясами. воздушные движения оказывают влияние на появление мирового круговорота воды. круговорот воды имеет существенное значение для жизни на земле. этот круговорот возможен особенностям воды. она легко переходит при изменении температуры в разные агрегатные состояния: из жидкости в газ или лед. однако самый значительный круговорот в оболочке — это биологический круговорот. растения на свету процессу фотосинтеза образуют органические вещества из неорганических (воды и углекислого газа). также в процессе фотосинтеза в виде побочного продукта выделяется кислород, который необходим для дыхания подавляющему большинству живых организмов. органические вещества, синтезированные растениями, используются ими самими для жизни, а также потребляются травоядными животными. животные-хищники едят травоядных, таким образом продолжая поток органического вещества. растения и животные или их части после отмирания разлагаются бактериями, грибами и другими организмами до неорганических (минеральных) веществ. эти минеральные вещества позже снова используются растениями для жизнедеятельности. таким образом, атомы элементов переходят из неорганических в органические молекулы, затем обратно. происходит круговорот веществ. круговоротам в оболочке одни и те же процессы многократно повторяются.
група країн цього типу налічує близько двох десятків держав, у них проживає 15 % населення планети. ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій, тобто довгострокових вкладень капіталу безпосередньо у підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі та інших галузей господарства зарубіжних країн. саме економічно розвинуті країни є членами організації економічного співтовариства і розвитку (оеср) і так званого паризького клубу, що контролює світовий фінансовий ринок.
основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. особливо помітне місце серед них посі головні країни, або так звана «велика сімка». це — сша, японія, німеччина, франція, велика британія, італія та канада. на них припадає майже половина ввп та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередковано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.
корпорація — це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони цінні папери — акції цього підприємства. корпорації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.
до решти країн цього типу належать малі промислово розвинуті країни європи: нідерланди, бельгія, швеція, швейцарія, фінляндія, норвегія, данія, австрія та інші, а також промислово розвинуті країни південної півкулі: австралія, нова зеландія, південно-африканська республіка.