Сделать план изучение положение крыма 1 какой части страны расположен 2 положение по отношению к соседним странам 3положение по тоношению к океанам моря заливам 4 климат полуострого 5природные зоны крыма 6 рельеф полуострого 7 положение по отношению месторождения природных ресурсов 8 вывод
У 1520 році португальський мореплавець Фернан Магеллан зробив відразу кілька географічних відкриттів. Першим і головним з них стало відкриття 575-кілометрового протоки між островами біля південного краю Південної Америки і самим материком. Пошуки протоки зайняли чимало часу: Магеллан вивчив більше двох тисяч кілометрів узбережжя, виглядаючи заповітний морський коридор серед нескінченних бухт і заток.
Зрештою, флотилія Магеллана опинилася у вузькій протоці, яка вела углиб материка. Кораблі пройшли його за 38 днів і португалець за час цієї важкої подорожі не втратив жодного судна. Дослідивши протоку, Магеллан також відкрив архіпелаг Вогняна земля, а також дав назву океану, в якому опинився, - Тихий (плавання відбувалося при гарній погоді).
Гора Фіцрой
Офіцер британського військово-морського флоту Роберт Фіцрой увійшов в історію як дослідник непривітних південних берегів Латинської Америки, а також як людина, що відкрила світу Чарльза Дарвіна. Саме його, 23-річного випускника Кембриджського університету, Фіцрой взяв із собою у навколосвітню подорож на кораблі "Бігль", дозволивши таким чином зібрати величезний науковий матеріал.
27 грудня 1831 судно вийшло з Портсмута і вирушило в плавання. На борту "Бігля" перебувала команда з 70 осіб, а також три індіанця, яких Фіцрой під час попередньої експедиції привіз до Англії для знайомства з цивілізацією, а тепер хотів повернути на батьківщину. Досягнувши берегів Південної Америки, корабель провів біля її берегів більше трьох років. Фіцрой виконав величезну картографічну роботу, наніс на карту численні острівці біля східного і західного берегів материка, дослідив Магелланову протоку і Патагонію.
Цікаво, що Роберт Фіцрой під час своєї подорожі так і не побачив гору, яку пізніше назвали його ім'ям. Майже через 40 років після його плавання, на південноамериканську вершину в нетрях Патагонії наткнувся аргентинський мандрівник Франсіско Морено. Він вирішив назвати мальовничий пік заввишки 3375 метрів на честь знаменитого британського дослідника.
Мис Дежньова
Семен Іванович Дежнев в 1648 році обігнув Чукотський півострів з півночі і довів, що з Європи до Китаю можна дістатися і через північні моря. Він на 80 років раніше Вітуса Берінга пройшов через протоку, яка відокремлює Америку від Євразії, але так як про російських першопрохідців в Старому Світі тоді мало що знали, слава дісталася Берингу. Однак в 1879 році, відновлюючи справедливість, шведський дослідник Арктики Нільс Норденшельд назвав крайню східну точку Євразії ім'ям російського мореплавця. До цього часу мис називали Східним.
Мис Дежнєва - одне з найбрутальніших місць Чукотського півострова. Тут скелі нагромаджуються одна на іншу, часто бувають тумани і постійно дме пронизливий вітер. Проте, незважаючи на віддаленість від цивілізації, в цих місцях є пам'ятки: маяк імені Семена Дежньова і старовинний хрест, встановлений поруч з ним, покинуте селище китобоїв XVIII-XX століть - Наукан (його розформували в радянські часи). Але ті, хто забираються в ці краї, їдуть щоб подивитися на унікальну фауну: тут можна подивитися на численні пташині базари, є ліжбища тюленів та моржів, а навесні можна побачити білих ведмедів з ведмежатами. Іноді зовсім поряд з берегом пропливають касатки і сірі кити.
Гора Кука
Найвища вершина Нової Зеландії (3754 метра) знаходиться на Південному острові, в національному парку Аоракі Маунт-Кук. Це край безкрайніх долин, льодовиків, озер і Південних Альп (так називають гірський хребет, який простягається з півдня на північ). Повітря тут таке холодне та свіже, що обпікає легені. Погода мінлива: то яскраво світить сонце, то мрячить дощем. У передгір'ях ростуть десятки видів польових квітів, а кількома метрами вище, на гірських схилах, земля вкрита крижаною кіркою і шаром снігу.
Гору назвали на честь одного з найвідоміших у світі мореплавців - Джеймса Кука. Англійський дослідник побував біля берегів Нової Зеландії під час своєї першої навколосвітньої подорожі в 1768-1771 роках. Він відкрив протоку між Північним і Південним островами (носить його ім'я) і довів, що Нова Зеландія - це два самостійних шматки суші, а не частина невідомого материка.
Острів Ратманова
Амазонская низменность: расположенная в Южной Америке на большей части бассейна реки Амазонки. Страна: Бразилия , Боливия , Эквадор , Перу , Суринам , Гайана , Венесуэла , Колумбия. С запада на восток от Анд до Атлантического ок. на 3200 км и с севера на юг между Гвианским и Бразильским плоскогорьями на 1600 км в зап. Между 78 град и 50град меридианами западного полушария. Между 10 град южного полушария и экватором.Ограничена с запада Андами, с востока Атлантическим океаном, с севера Гвианским, а с юга Бразильским плоскогорьями. Площадь более 5 млн км².
Великая Китайская равнина: Евроазия в восточной части Китая вдоль берегов Жёлтого и Восточно-Китайского морей. Китай.Примерно с севера на юг (40 до 30 градусов северной широты 40-30 = 10 10 * 111 = 1110 км), а с запада к востоку 9 градусов 990 км. Между 30 и 40 параллелью между 111 и 120 мередианой. В её восточной части расположены Шаньдунские горы. Через Великую Китайскую равнину в направлении юг — север проложен Великий канал.
Индо-Ганская низменность - между Гималаями на севере и Деканским плоскогорьем на юге. Равнина, длина которой составляет около 3 тысяч километров, а ширина — 250—350 километров. Расположенная на территории Индии, Пакистана и Бангладеш. Между северным тропиком и 30 параллель и между 55 и 93 мередианой. Расположенная между Гималаями на севере и Деканским плоскогорьем на юге.
Плоскогорье Декан: Евроазия, плоскогорье в Индии на полуострове Индостан. Индия. Плато имеет протяженность 1600 км с севера на юг и 1400 км – с запада на восток, среднюю высоту от 300 до 1000 м. Между 14 и северным тропиком и между 74 и 86 мередианой. Расположено во внутренней части полуострова, ограничено с севера рекой Нармада, с юга рекой Кавери. Занимает площадь около 1 млн км². Поверхность главным образом наклонена к востоку, в связи с чем большинство рек стекают на восток и впадают в Бенгальский залив. К северу от плоскогорья расположена Индо-Гангская равнина. По западному краю плоскогорья проходят Западные Гаты, которые в южной части отгораживают Малабарский берег, а по восточному краю — Восточные Гаты, отгораживающие от плоскогорья Коромандельский берег соответственно.
Бразильское плоскогорье: Южная Америка. Плоскогорье, занимающее большую часть востока Южной Америки от 3 до 35° ю. ш., преимущественно в Бразилии, юг - в Уругвае, на юго-западе его край заходит в Парагвай и Аргентину. Бразилия. Длина и по широте, и по меридиану более 3200 км. Высоты возрастают от 500 м на западе до 2000 м и более на востоке.
Восточно-Европейская равнина: Евроазия. Обширная равнина в Восточной Европе, составная часть Европейской равнины. Между 52º и 67º меридианами в.д. и 47º и 69º параллелями с.ш. На территории равнины полностью расположены Белоруссия, Латвия, Литва, Эстония, Молдавия, частично — Россия, Казахстан, Украина, Финляндия, Польша. Простирается от побережья Балтийского моря до Уральских гор, от Баренцева и Белого морей — до Чёрного, Азовского и Каспийского. На северо-западе ограничена Скандинавскими горами, юго-западе — Судетами и другими горами центральной Европы, юго-востоке — Кавказом, а на западе условной границей равнины служит река Висла
Западно-Сибирская равнина: Евроазия, равнина, расположенная на севере Азии. С северо на юг - 2500 км, а с запада на восток -1900 км.Между параллелями 53 и 67 градусов северной широты. Между меридианами 62 и 82 градусов восточной долготы.Занимает всю западную часть Сибири от Уральских гор на западе до Среднесибирского плоскогорья на востоке. На севере ограничена побережьем Карского моря, на юге простирается до Казахского мелкосопочника, на юго-востоке Западно-Сибирская равнина, постепенно повышаясь, сменяется предгорьями Алтая, Салаира, Кузнецкого Алтая и Горной Шории. Россия ,Казахстан
Среднесибирское плоскогорье: Евроазия. Плоскогорье в пределах Сибирской платформы в восточной части России на территории Восточной Сибири — в Якутии, Красноярском крае и Иркутской области. Россия. Протяжённость Среднесибирского плоскогорья с севера на юг от 73 широты до 56. Это будет 17° (73°-56°). 17х111=1887 км округляем 1900 км. Протяжённость с запада на восток от 90 меридиана до 125.Это составляет 125°-90°=35°. 35х47=1645 км.На юге ограничено хребтами Восточного Саяна, а также хребтами Прибайкалья и Забайкалья, на западе долиной Енисея, на севере — Северо-Сибирской низменностью, на востоке — долиной Лены.
Объяснение: