Взаємодія океану та атмосфери Поверхня океану являє собою арену взаємодії гідросфери та атмосфери. Межа розділу між океаном та атмосферою не є різкою границею між рідкою і газоподібною оболонками Землі. Океанічна поверхня являє собою транзитну зону, де здійснюється взаємодія та обмін речовиною й енергією між оболонками планети. Це своєрідна сполучна ланка в ланцюгу взаємодії океану й атмосфери. Повітря й верхній шар води в океані перебувають у постійному контакті. Якщо повітря тепліше від води, то тепло переноситися з атмосфери у воду; якщо теплішою виявиться вода, перенесення тепла відбуватиметься в протилежному напрямку. Тенденція перенесення завжди спрямована до вирівнювання температури. Перенесення тепла з океану в атмосферу здійснюється через поверхню океану шляхом турбулентного обміну. Якщо вода тепліша за повітря, то повітря, яке перебуває в контакті з водною поверхнею, нагрівається доти, поки температура не вирівняється. Чим більша різниця температур, тим більша швидкість перенесення тепла. Однак для встановлення рівноваги між повітрям і водою недостатньо однієї рівності їх температур. Крім перенесення явного тепла, яке нагріває повітря, існує ще й перенесення тепла випаровування. Тільки за умови одночасного дотримання рівності температур повітря й води та насиченні повітря водяною парою вода й повітря перебувають у стані рівноваги. Контактуючи з більш теплою водою, повітря потребує більшого вмісту водяної пари, щоб залишатися насиченим. Щоб перетворити рідку воду на водяну пару, необхідно затратити певну кількість енергії — йдеться про так звану теплоту випаровування. Це приховане тепло, яке надходить у повітря, реалізується в атмосфері, коли волога знову конденсується й випадає назад в океан у вигляді дощу або снігу. Таким чином, тепло, яке надходить з водної поверхні в атмосферу, складається з двох частин — явного й прихованого тепла. Оскільки теплоємність повітря майже не залежить від температури, явне тепло, необхідне для відновлення рівноваги за існування даної різниці в температурах, також не залежить від температури. Навпаки, вміст вологи в насиченому повітрі збільшується із зростанням температури. У результаті кількість прихованого тепла збільшується в міру нагрівання повітря. Таким чином, для того, щоб підвищити температуру повітря на один градус, потрібно затратити набагато більше тепла в тропіках, ніж у полярних районах. Якщо над океаном повітря завжди близьке до стану насичення, то над суходолом це не так. Оскільки волога, яка насичує повітря над сушею, надходить із ґрунту або з поверхні рослинності, приповерхневий шар повітря, особливо в посушливих районах, буде мати низьку відносну вологість. Тому повітря переноситиме незначну кількість прихованого тепла. Таке повітря нагріватиметься швидше, і тому літні температури над суходолом вищі, ніж над океаном. Витрати тепла на випаровування й швидке збільшення вмісту водяної пари із зростанням температури визначають межі нагрівання повітря над океаном. Наявність водної поверхні обмежує максимум температури повітря. Перенос прихованого тепла спричинює зміну температури води, а саме випаровування водяної пари — збільшення солоності моря. Необхідність збереження глобального балансу між випаровуванням та опадами зумовлює на локальному рівні виникнення потоку вологи в атмосфері між різними широтами. Між екватором і 23" пн.ш. загальний потік спрямований на південь, північніше цієї широти існує тенденція переміщення водяної пари до полюса. Оскільки щільніші шари води опускаються на глибину, витісняючи більш теплі й легкі шари нагору, придонна частина океанів заповнена холодними антарктичними водами, а більш теплі екваторіальні води підстилають холодні води з підвищеною солоністю, сформовані близько максимуму солоності. Таким чином, обмін теплом і солями на поверхні океану, контролюючи зміну щільності поверхневих вод, визначає і глибинну циркуляцію океанічних вод. Після опускання водної маси на глибину її характеристики можуть змінюватися тільки шляхом змішування з іншими водами. Тому характеристики морських вод залежать винятково від взаємодії моря з атмосферою.
Геополитика изучает внешнюю политику всех государств и их международные отношения в политической, экономической, экологической и военной системы. Интересы геополитики не ограничиваются одной страной.
Начиная с давних времен, планета Земля всегда была местом нестабильности. Войны, жадность, эгоизм приводят не только к истреблению живого, но и нарушению целостности Земли.
В начале XX века перед человечеством стоят следующие геополитические проблемы:
1. Экологическая. Тают ледники, загрязняются океаны. Происходят аварии на АЭС.
2. Военные действия по всему лицу Земли. Не сохраняются мирные договора в регионах. Каждое поколение становится свидетелем военных действий. Умирают взрослые, дети.
3. Демографическая катастрофа. Умирает больше людей, чем рождается.
4. Продовольственный дефицит. Есть страны, где лишние продукты выбрасываются, а есть страны, где люди умирают от голода.
5. Нехватка сырья и энергии. Ископаемые Земли не вечны.
6. Отсталость третьих стран в обучении и развитии. Многие взрослые и дети в таких странах не умеют читать и писать.
7. Освоение и очищение Мирового океана.
8. Освоение космоса и предотвращение катастрофы глобальной величины.
Геополитика изучает внешнюю политику всех государств и их международные отношения в политической, экономической, экологической и военной системы. Интересы геополитики не ограничиваются одной страной.
Начиная с давних времен, планета Земля всегда была местом нестабильности. Войны, жадность, эгоизм приводят не только к истреблению живого, но и нарушению целостности Земли.
В начале XX века перед человечеством стоят следующие геополитические проблемы:
1. Экологическая. Тают ледники, загрязняются океаны. Происходят аварии на АЭС.
2. Военные действия по всему лицу Земли. Не сохраняются мирные договора в регионах. Каждое поколение становится свидетелем военных действий. Умирают взрослые, дети.
3. Демографическая катастрофа. Умирает больше людей, чем рождается.
4. Продовольственный дефицит. Есть страны, где лишние продукты выбрасываются, а есть страны, где люди умирают от голода.
5. Нехватка сырья и энергии. Ископаемые Земли не вечны.
6. Отсталость третьих стран в обучении и развитии. Многие взрослые и дети в таких странах не умеют читать и писать.
7. Освоение и очищение Мирового океана.
8. Освоение космоса и предотвращение катастрофы глобальной величины.