Соотнесите компоненты географических данных с их определением. Важные исследования 1. Географическое положение 2. Свойства
3. Пространственные отношения
4. Временные характеристики
Предмет исследования
А) показывадроко получения данных Этоо, так как за определенно обьекты или их свойства могут измениться B) покают как расположены обьекты относительно друг друга С) положение географического объекта относительно поверхности Земли, а также по отношение к другим обьектам, с которыми он находится по взаимодействии
D) это при географического объекта присуши только ему
В странах Зарубежной Азии проживает 3,1 млрд человек, что составляет более 50% всего человечества. Здесь сконцентрирована большая часть сельского населения мира. Численность мужчин превышает численность женщин.
Расселение населения. При самой высокой плотности (130 человек на 1 кв. км) население размещено крайне неравномерно. Менее чем на 1/10 территории сосредоточено 3/ 4 населения региона. Большая часть населения Зарубежной Азии живет в четырех странах: Китае, Индии, Индонезии и Японии. Наименее заселенные страны — Монголия и Саудовская Аравия (средняя плотность населения составляет соответственно 1 и 3 человека на 1 кв. км). Наиболее густо заселены приморские районы и долины крупных рек (плотность населения достигает 1500-2000 человек на 1 кв. км). Среди стран самая высокая плотность населения в Бангладеш (700 чел на кв км).
Исключительно сложен этнический состав населения Зарубежной Азии. Здесь живет более 1 тыс. народов, принадлежащих к самым разным языковым семьям и группам (индоевропейская, семитская, тюркская и др.). Большинство стран — многонациональные государства (Индия, Индонезия – 150 народов; Филиппины – 100; Китай, Вьетнам – 50; Иран, Афганистан, Таиланд – до 30). Крупнейшими народами региона являются китайцы, хиндустанцы, бенгальцы, бихарцы, японцы.
Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.
Осадові породи поділяються на чотири генетичні групи:
уламкові (теригенні),
глинисті,
хемогенні,
органогенні.
Між цими групами існують різноманітні переходи, що приводять до формування порід змішаного складу.
Різний генезис осадових порід є причиною їхнього великого різноманіття і неможливості об'єднання окремих груп за структурною ознакою. Тому структуру розглядають окремо для глинистих і уламкових порід, з одного боку, та хемогенних і органогенних — з іншого.
Уламкові та глинисті породи, що утворюються внаслідок осідання механічних часток, можуть зустрічатися як у незцементованому вигляді (піски, гравій), так і зцементованому (пісковики). Тому розрізняють також типи і структури цементу або співвідношення зерен та цементу. Характер цементації в породах має величезне значення, оскільки в основному саме він визначає їхню міцність.
Для уламкових і глинистих порід основною структурною ознакою, що визначає їхні якості, назву і місце у класифікації, є величина зерен. За величиною зерен (мм) розрізняють: грубоуламкову (псефітову) — 2–100 мм; піщану (псамітову) — 2–0,05 мм; пилувату (алевритову) — 0,05–0,005 мм та глинисту (пелітову) — <0,005 мм структури.
Під час визначення структури уламкових порід потрібно враховувати форму зерен — окатані (галька), напівокатані (гострокутні) або неокатані (щебінь, дресва).