Співставте фізичну й тектонічну карти світу. Встановіть відповідність між формами рельєфу і тектонічними структурами (на прикладі материка Північна Америка). Форми рєльефу:
1 гори Кордильєри,
2Центральні рівнини,
3гори Аппалачі.
Тектонічні області:
А область герцинської складчастості,
Б область альпійської складчастості,
В осадовий чохол давніх докембрійських платформ
Численность населения на нашей планете то увеличивается, то уменьшается. В конце XX века во всём мире насчитывалось полтора миллиарда людей, а сегодня уже свыше шести миллиардов. На сегодняшний день известно, что есть 251 страна. Больше всего населены Китай, Индия, США, Бразилия, Нигерия. Россия тоже, она находится на девятом месте.
Люди отличаются друг от друга внешне, говорят на разных языках и живут в кардинально различающихся климатических условиях, поэтому разделяются на группы. Существуют расы, нации и народности.
Раса – это группа людей, сходных по физическим признакам, которые передаются по наследству от родителей детям (цвет кожи, глаз и волос, разрез глаз, форма носа и губ, очертания головы и скул). Есть всего три расы – европеоидная (мы относимся к ней), монголоидная (китайцы) и негроидная (африканцы). Существует даже специальная наука, которая изучает такое деление людей уже много-много лет – расоведение.
Учёные насчитали около пяти тысяч народностей в мире. В одной нашей стране есть и чукчи, и башкиры, и татары, и якуты, и узбеки, и чеченцы, и мордвины. И это далеко не весь список, ведь известно, что в России более ста пятидесяти национальностей. Язык у каждой народности может быть свой, но общенациональный – всегда один (в данном случае – русский).
Чем же может отличаться один народ от другого? Внешностью (черты лица, оттенок кожи, цвет волос), национальным костюмом и украшениями, языком, кухней, религией и традициями. Жизнь русского народа много веков сопровождалась освоением свободных или малозаселенных соседствующих земель, что сказалось на культурном разнообразии – от одежды, диалектов (говора), традиций, кухни и промыслов до видов ремесленности. Русский национальный костюм – рубаха (косоворотка), сарафан и лапти летом, а зимой — валенки. Традиционное русское жильё – изба с печкой, а еды – борщ. Это знают и заграницей. Вологодские кружева, оренбургский платок, палехская роспись и многие другие изделия народных мастеров известны во всём мире. А в Китае едят рис и пишут иероглифами, национальный костюм – запахивающаяся одежда (ханьфу), именно там впервые появился фарфор.
Объяснение:
Чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і луково-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].
Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:
Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.
Карбонатно-акумулятивного.
Объяснение:
Чорноземи займають в Україні близько 60 % території (у світі близько 25 %), майже всю лісостепову (за винятком західних частин) і степову зони. В Україні поширені чорноземи п'яти підтипів, залежно від умов клімату, особливостей ґрунтотворних порід, рослинності. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6 — 9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Підтип чорноземів звичайних поширений у північній частині степу України; вони мають середні значення потужності (60 — 75 см) та вмісту гумусу (4 — 6 %). Найменший відсоток гумусу (3 — 4 %) характерний для чорноземів південних.
Чорноземні ґрунти при правильному використанні дають найбільший врожай багатьох сільськогосподарських культур. Врожайність культур висока за достатньої вологості.
Про їхню родючість колись казали:Земля така добра, що посадиш оглоблю, то виросте тарантас