ТЕКСТ ЗАДАНИЯ В результате влияния циркуляции воздушных масс, в Южном Казахстане наблюдаются неблагоприятные климатические явления. Опиши одно из них (2 предложения)
Альбе́рт эйнште́йн (нем. albert einstein, мфа [ˈalbɐt ˈaɪ̯nʃtaɪ̯n] ℹ︎слушать [c 1]; 14 марта 1879, ульм, вюртемберг, германия — 18 апреля 1955, принстон, нью-джерси, сша) — -теоретик, один из основателей современной теоретической , лауреат нобелевской премии по 1921 года, общественный деятель-гуманист. жил в германии (1879—1893, 1914—1933), швейцарии (1893—1914) и сша (1933—1955). почётный доктор около 20 ведущих университетов мира, член многих академий наук, в том числе иностранный почётный член ан (1926).
термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]
термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]