машиностроительный комплекс (мк) представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимодействующих отраслей машиностроения, специализирующихся на производстве средств транспорта, военной техники и оружия, средств производства и различных предметов потребления. мк чрезвычайно сложен по своей структуре и состоит более чем из 70 отраслей, которые выделяются в зависимости от назначения производимой продукции, но сходны по технологии и используемому сырью.
машиностроение — ведущий комплекс промышленности, обеспечивающий оборудованием все другие комплексы. в 2007 г. на вид деятельности “производство машин и оборудования” пришлось 6% объема отгруженных товаров собственного производства страны, здесь было занято 1,1 млн. чел. или 1/10 всех занятых в промышленности, функционировало более 22 тыс. предприятий или более 5% предприятий обрабатывающих производств.
машиностроение — одна из отраслей отечественной промышленности, значительно пострадавшая от кризиса. основные причины кризиса отечественного машиностроительного комплекса:
демилитаризация ; возросшая в 1990-е гг. конкуренция зарубежных средств производства и предметов потребления; резкое сужение рынка сбыта продукции отрасли в самой россии и в остальных странах снг — основных ее потребителях; прогрессирующий моральный и износ оборудования машиностроительных предприятий.
начиная с 1999 г. положение в отечественном мк стало улучшаться. в развитии машиностроения приоритетными являются два основных направления. первое связано с решением социальных проблем: выпуск машин и оборудования для агропромышленного комплекса, легкой промышленности, медицинской техники и оборудования. второе — развитие электроэнергетической и электротехнической промышленности, производства вычислительной техники, приборостроения и станкостроения.
машиностроение относится к числу наиболее распространенных в территориальном отношении отраслей. но в одних районах оно имеет профилирующее значение, а в других удовлетворяет внутренние потребности, дополняет промышленный комплекс. почти 90% продукции мк производится в европейской части россии. в сибири и на дальнем востоке отрасль представлена в основном предприятиями электротехнической промышленности, тракторного и сельскохозяйственного машиностроения, по выпуску кузнечно-прессового и литейного оборудования. рациональность дальнейшего размещения предприятий мк в этих районах обусловливается возрастающей потребностью в продукции, а также наличием энергии, топлива, металла, водных ресурсов, промышленных площадок, пригодных к строительству. здесь можно создавать энерго- и металлоемкие отрасли.
размещение предприятий машиностроения находится в прямой зависимости от характера выпускаемой продукции: широты номенклатуры, массы изделий, масштабов производства продукции. при этом на эффективность размещения влияет ряд факторов: научно-технический прогресс, специализация, кооперирование, концентрация, комбинирование производства, наличие трудовых ресурсов, близость к источникам сырья и материалов, к потребителям, объем транспортных работ, затраты на транспортировку.
среди перечисленных факторов важная роль принадлежит специализации и кооперированию. специализация — на производстве отдельных видов продукции или услуг. она бывает предметная (выпуск определенных конечных видов продукции — машин, оборудования), подетальная (выпуск деталей, агрегатов, секций), технологическая (производство литья, заготовок) и функциональная (ремонт). размещение специализированных заводов тесно связано с размещением предприятий, находящихся на близком расстоянии, с которыми они работают в кооперации. кооперирование осуществляется как внутри отрасли, так и с других отраслей, поставляющих металлы, изделия из пластмасс, стекла и др., интегрируя размещение взаимодействующих между собой предприятий.
размещение предприятий машиностроения зависит в значительной степени от трудоемкости изделий, уровня квалификации рабочих и служащих. особенно важна роль квалифицированных кадров в размещении таких отраслей, как электротехническая, радиотехническая, электронная, приборостроительная и др.
отрасли машиностроения, как крупные потребители металла (сырья), имеют широкие связи прежде всего с черной металлургией. территориальное сближение этих отраслей дает возможность металлургическим использовать отходы машиностроения и специализироваться в соответствии с его потребностями.
отрасли машиностроения, производящие малотранспортабельную продукцию, размещаются в районах потребления. к ним относятся сельскохозяйственное машиностроение, производство машин и механизмов для лесной промышленности, горного оборудования и др.
особенности размещения предприятий машиностроения обусловливают большую роль транспортного фактора в осуществлении кооперированных поставок и обеспечении потребителей готовой продукцией.
Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.
Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.
Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.
Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.
Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.
Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.
Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах
машиностроительный комплекс (мк) представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимодействующих отраслей машиностроения, специализирующихся на производстве средств транспорта, военной техники и оружия, средств производства и различных предметов потребления. мк чрезвычайно сложен по своей структуре и состоит более чем из 70 отраслей, которые выделяются в зависимости от назначения производимой продукции, но сходны по технологии и используемому сырью.
машиностроение — ведущий комплекс промышленности, обеспечивающий оборудованием все другие комплексы. в 2007 г. на вид деятельности “производство машин и оборудования” пришлось 6% объема отгруженных товаров собственного производства страны, здесь было занято 1,1 млн. чел. или 1/10 всех занятых в промышленности, функционировало более 22 тыс. предприятий или более 5% предприятий обрабатывающих производств.
машиностроение — одна из отраслей отечественной промышленности, значительно пострадавшая от кризиса. основные причины кризиса отечественного машиностроительного комплекса:
демилитаризация ; возросшая в 1990-е гг. конкуренция зарубежных средств производства и предметов потребления; резкое сужение рынка сбыта продукции отрасли в самой россии и в остальных странах снг — основных ее потребителях; прогрессирующий моральный и износ оборудования машиностроительных предприятий.начиная с 1999 г. положение в отечественном мк стало улучшаться. в развитии машиностроения приоритетными являются два основных направления. первое связано с решением социальных проблем: выпуск машин и оборудования для агропромышленного комплекса, легкой промышленности, медицинской техники и оборудования. второе — развитие электроэнергетической и электротехнической промышленности, производства вычислительной техники, приборостроения и станкостроения.
машиностроение относится к числу наиболее распространенных в территориальном отношении отраслей. но в одних районах оно имеет профилирующее значение, а в других удовлетворяет внутренние потребности, дополняет промышленный комплекс. почти 90% продукции мк производится в европейской части россии. в сибири и на дальнем востоке отрасль представлена в основном предприятиями электротехнической промышленности, тракторного и сельскохозяйственного машиностроения, по выпуску кузнечно-прессового и литейного оборудования. рациональность дальнейшего размещения предприятий мк в этих районах обусловливается возрастающей потребностью в продукции, а также наличием энергии, топлива, металла, водных ресурсов, промышленных площадок, пригодных к строительству. здесь можно создавать энерго- и металлоемкие отрасли.
размещение предприятий машиностроения находится в прямой зависимости от характера выпускаемой продукции: широты номенклатуры, массы изделий, масштабов производства продукции. при этом на эффективность размещения влияет ряд факторов: научно-технический прогресс, специализация, кооперирование, концентрация, комбинирование производства, наличие трудовых ресурсов, близость к источникам сырья и материалов, к потребителям, объем транспортных работ, затраты на транспортировку.
среди перечисленных факторов важная роль принадлежит специализации и кооперированию. специализация — на производстве отдельных видов продукции или услуг. она бывает предметная (выпуск определенных конечных видов продукции — машин, оборудования), подетальная (выпуск деталей, агрегатов, секций), технологическая (производство литья, заготовок) и функциональная (ремонт). размещение специализированных заводов тесно связано с размещением предприятий, находящихся на близком расстоянии, с которыми они работают в кооперации. кооперирование осуществляется как внутри отрасли, так и с других отраслей, поставляющих металлы, изделия из пластмасс, стекла и др., интегрируя размещение взаимодействующих между собой предприятий.
размещение предприятий машиностроения зависит в значительной степени от трудоемкости изделий, уровня квалификации рабочих и служащих. особенно важна роль квалифицированных кадров в размещении таких отраслей, как электротехническая, радиотехническая, электронная, приборостроительная и др.
отрасли машиностроения, как крупные потребители металла (сырья), имеют широкие связи прежде всего с черной металлургией. территориальное сближение этих отраслей дает возможность металлургическим использовать отходы машиностроения и специализироваться в соответствии с его потребностями.
отрасли машиностроения, производящие малотранспортабельную продукцию, размещаются в районах потребления. к ним относятся сельскохозяйственное машиностроение, производство машин и механизмов для лесной промышленности, горного оборудования и др.
особенности размещения предприятий машиностроения обусловливают большую роль транспортного фактора в осуществлении кооперированных поставок и обеспечении потребителей готовой продукцией.
ответ:Лісостепова зона
Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.
Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.
Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.
Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.
Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.
Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.
Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах
Объяснение:так