Тітікака — озеро на кордоні Перу та Болівії. Площа озера — 8287 км², висота — 3811 м над рівнем моря. Найбільш комерційно судноплавне озеро в світі[2]. За об'ємом води, воно також є найбільшим озером у Південній Америці (озеро Маракайбо у Венесуелі має більшу площу поверхні, але цей факт часто не береться до уваги, оскільки воно безпосередньо пов'язане з морем). На озері займаються рибальством. Головний порт — Пуно (Перу). В озері солоність — 1 ‰, тому Тітікака вважається прісноводним
Нераціональне природокористування прийнято ділити на ресурсне, галузеве і територіальне.
Ресурсне природокористування пов’язано з використанням природних ресурсів:
надрокористування – видобуток корисних копалин;
землекористування – використання земельних і ґрунтових ресурсів;
водокористування – використання водних ресурсів;
лісокористування – використання лісових багатств;
промислове природокористування – видобуток промислового звіра, рибна ловля.
Головні проблеми – виснаження природних ресурсів в результаті інтенсивної експлуатації і утилізація відходів. Під виснаженням розуміється: по-перше, скорочення запасів; по-друге, погіршення якості природних ресурсів. Відомо, що в результаті видобутку корисних копалин скорочуються запаси і погіршується якість мінеральних, лісових, водних ресурсів планети.
Ерозія грунтів – причина виснаження земельних ресурсів. Найбільшою мірою вона проявляється в степовій і лісостеповій зонах, де приблизно половина сільськогосподарських угідь відноситься до ерозійнонебезпечних.
Нераціональне лісокористування призвело до скорочення площі найбільш цінних корінних лісів, погіршення якості залишилися лісових насаджень. Порушення місць існування веде до зменшення видового різноманіття тваринного світу.
У гірничодобувній промисловості утворюється величезна кількість відходів, які складуються у вигляді рукотворних гір – відвалів. Силою своєї тяжкості вони тиснуть на земну поверхню, порушуючи режим підземних вод, викликаючи провали й осідання грунту. Наприклад, в Росії така ситуація складається в гірничодобувних районах Уралу, Кузбасу, Центрального Чорнозем’я (Курська магнітна аномалія).
Особливості галузевого природокористування визначаються специфікою виробництва, технічним станом машин і устаткування, виконанням природоохоронного законодавства. Діяльність промислових підприємств і транспорту пов’язана з різноманітним забрудненням.
Забруднення – це привнесення в навколишнє середовище невластивих їй компонентів, а також перевищення концентрації наявних (пестициди, діоксид сірки, солі важких металів).
Викиди хімічних речовин надходять в атмосферу, гідросферу, грунт, живі організми, викликаючи небезпечні захворювання.
Шум, вібрація, радіоактивне забруднення також негативно впливають на якість навколишнього середовища.
Територіальне природокористування відображає фізико-географічні та економіко-географічні особливості території, характер освоєння і вимагає різних підходів до його раціоналізації.
Природно-зональний рівень виражає універсальні географічні закономірності: зональність, висотну поясність. Тут формуються основні риси сільськогосподарського і лісогосподарського природокористування. Відмінності в забезпеченості теплом і вологою між природними зонами позначаються на біологічній продуктивності ландшафтів, а значить, і на їх стійкості до антропогенних впливів.
Регіональний рівень пов’язаний з історією освоєння території, що склалася культурою природокористування, спеціалізацією господарства.
Локальний рівень означає природокористування в промислових центрах, а також на окремих підприємствах, спеціалізація виробництва і масштаби яких визначають ступінь їх екологічної небезпеки.
Объяснение:
Тітікака — озеро на кордоні Перу та Болівії. Площа озера — 8287 км², висота — 3811 м над рівнем моря. Найбільш комерційно судноплавне озеро в світі[2]. За об'ємом води, воно також є найбільшим озером у Південній Америці (озеро Маракайбо у Венесуелі має більшу площу поверхні, але цей факт часто не береться до уваги, оскільки воно безпосередньо пов'язане з морем). На озері займаються рибальством. Головний порт — Пуно (Перу). В озері солоність — 1 ‰, тому Тітікака вважається прісноводним
Нераціональне природокористування прийнято ділити на ресурсне, галузеве і територіальне.
Ресурсне природокористування пов’язано з використанням природних ресурсів:
надрокористування – видобуток корисних копалин;
землекористування – використання земельних і ґрунтових ресурсів;
водокористування – використання водних ресурсів;
лісокористування – використання лісових багатств;
промислове природокористування – видобуток промислового звіра, рибна ловля.
Головні проблеми – виснаження природних ресурсів в результаті інтенсивної експлуатації і утилізація відходів. Під виснаженням розуміється: по-перше, скорочення запасів; по-друге, погіршення якості природних ресурсів. Відомо, що в результаті видобутку корисних копалин скорочуються запаси і погіршується якість мінеральних, лісових, водних ресурсів планети.
Ерозія грунтів – причина виснаження земельних ресурсів. Найбільшою мірою вона проявляється в степовій і лісостеповій зонах, де приблизно половина сільськогосподарських угідь відноситься до ерозійнонебезпечних.
Нераціональне лісокористування призвело до скорочення площі найбільш цінних корінних лісів, погіршення якості залишилися лісових насаджень. Порушення місць існування веде до зменшення видового різноманіття тваринного світу.
У гірничодобувній промисловості утворюється величезна кількість відходів, які складуються у вигляді рукотворних гір – відвалів. Силою своєї тяжкості вони тиснуть на земну поверхню, порушуючи режим підземних вод, викликаючи провали й осідання грунту. Наприклад, в Росії така ситуація складається в гірничодобувних районах Уралу, Кузбасу, Центрального Чорнозем’я (Курська магнітна аномалія).
Особливості галузевого природокористування визначаються специфікою виробництва, технічним станом машин і устаткування, виконанням природоохоронного законодавства. Діяльність промислових підприємств і транспорту пов’язана з різноманітним забрудненням.
Забруднення – це привнесення в навколишнє середовище невластивих їй компонентів, а також перевищення концентрації наявних (пестициди, діоксид сірки, солі важких металів).
Викиди хімічних речовин надходять в атмосферу, гідросферу, грунт, живі організми, викликаючи небезпечні захворювання.
Шум, вібрація, радіоактивне забруднення також негативно впливають на якість навколишнього середовища.
Територіальне природокористування відображає фізико-географічні та економіко-географічні особливості території, характер освоєння і вимагає різних підходів до його раціоналізації.
Природно-зональний рівень виражає універсальні географічні закономірності: зональність, висотну поясність. Тут формуються основні риси сільськогосподарського і лісогосподарського природокористування. Відмінності в забезпеченості теплом і вологою між природними зонами позначаються на біологічній продуктивності ландшафтів, а значить, і на їх стійкості до антропогенних впливів.
Регіональний рівень пов’язаний з історією освоєння території, що склалася культурою природокористування, спеціалізацією господарства.
Локальний рівень означає природокористування в промислових центрах, а також на окремих підприємствах, спеціалізація виробництва і масштаби яких визначають ступінь їх екологічної небезпеки.
Объяснение: