Восточное полушарие — полушарие Земли, расположенное к востоку от Гринвичского меридиана и к западу от 180-го меридиана. Меридианы Восточного полушария обозначаются меридианами восточной долготы. К Восточному полушарию относятся Евразия восточнее Лондона (не включая небольшую часть Чукотского полуострова) , большая части Африки, Индийский океан, Австралия и части Атлантического и Тихого океанов. Западное полушарие — полушарие Земли, расположенное к западу от Гринвичского меридиана и к востоку от 180-го меридиана. Меридианы западного полушария обозначаются меридианами западной долготы. К западному полушарию относятся части Европы расположенные западнее Лондона, части Африки, Атлантический океан, Америка, Чукотский полуостров и большая часть Тихого океана. Северное полушарие — часть Земли, расположенная к северу от экватора. Лето в Северном полушарии длится с июня по август, а зима — с декабря по февраль. Из-за силы Кориолиса зоны низкого давления и ураганы в Северном полушарии крутятся почти всегда в левую сторону, то есть против часовой стрелки. В Северном полушарии сосредоточено значительно больше суши, чем в южном. Южное полушарие — часть Земли, расположенная к югу от экватора. И есть материк Африка, который находится во всех этих "полушариях".
Кліматичні особливості та характер рельєфу Африки визначають розподіл стоку та гідрологічний режим річок. Майже 80% опадів випаровується і лише 20% формує стік (5400 км3 на рік) - більше лише в Євразії та Південній Америці. На області, які не мають стоку в океан, припадає 31% території материка.
Головний вододіл Африки - на сході, де розташовані найвищі підняття. Внаслідок загального нахилу Африки на захід найбільші показники стоку характерні для річок басейну Атлантичного океану, а найменші - для річок басейну Середземного моря, незважаючи на те, що сюди несе свої води одна з найбільших річок світу - Ніл.
Формування та розвиток сучасної річкової сітки Африки відбувалося з кінця неогену, коли кліматичні умови стали близькими до сучасних. Материк тривалий час був переважно областю внутрішнього стоку. Формуванню зовнішнього стоку сприяли підняття обширних ділянок платформи на сході материка.
Ерозія схилів плато та плоскогір'їв, які звернуті в бік океану привела до формування нових річкових систем. Вони перехопили стік тих річок, що виникли раніше. Тому для сучасних річок Африки характерне чергування відрізків давніх, вироблених за тривалий час профілів русла, широких долин зі значною кількістю терас та молодих профілів з вузькими долинами, порогами та водоспадами (нижня течія Конго, Замбезі, Оранжева та ін.). Через це річки Африки часто непридатні для судноплавства, але мають значні запаси гідроенергоресурсів.
Западное полушарие — полушарие Земли, расположенное к западу от Гринвичского меридиана и к востоку от 180-го меридиана. Меридианы западного полушария обозначаются меридианами западной долготы. К западному полушарию относятся части Европы расположенные западнее Лондона, части Африки, Атлантический океан, Америка, Чукотский полуостров и большая часть Тихого океана.
Северное полушарие — часть Земли, расположенная к северу от экватора. Лето в Северном полушарии длится с июня по август, а зима — с декабря по февраль. Из-за силы Кориолиса зоны низкого давления и ураганы в Северном полушарии крутятся почти всегда в левую сторону, то есть против часовой стрелки. В Северном полушарии сосредоточено значительно больше суши, чем в южном.
Южное полушарие — часть Земли, расположенная к югу от экватора.
И есть материк Африка, который находится во всех этих "полушариях".
Відповідь:
Внутрішні води Африки
Кліматичні особливості та характер рельєфу Африки визначають розподіл стоку та гідрологічний режим річок. Майже 80% опадів випаровується і лише 20% формує стік (5400 км3 на рік) - більше лише в Євразії та Південній Америці. На області, які не мають стоку в океан, припадає 31% території материка.
Головний вододіл Африки - на сході, де розташовані найвищі підняття. Внаслідок загального нахилу Африки на захід найбільші показники стоку характерні для річок басейну Атлантичного океану, а найменші - для річок басейну Середземного моря, незважаючи на те, що сюди несе свої води одна з найбільших річок світу - Ніл.
Формування та розвиток сучасної річкової сітки Африки відбувалося з кінця неогену, коли кліматичні умови стали близькими до сучасних. Материк тривалий час був переважно областю внутрішнього стоку. Формуванню зовнішнього стоку сприяли підняття обширних ділянок платформи на сході материка.
Ерозія схилів плато та плоскогір'їв, які звернуті в бік океану привела до формування нових річкових систем. Вони перехопили стік тих річок, що виникли раніше. Тому для сучасних річок Африки характерне чергування відрізків давніх, вироблених за тривалий час профілів русла, широких долин зі значною кількістю терас та молодих профілів з вузькими долинами, порогами та водоспадами (нижня течія Конго, Замбезі, Оранжева та ін.). Через це річки Африки часто непридатні для судноплавства, але мають значні запаси гідроенергоресурсів.
Пояснення: