Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борю-чись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, нама-гаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки.
Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю пер-шого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і мораль-них випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від кри-жаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це за-лишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем. Отже, ми можемо зробити висновок, що головному герою притаманні такі риси характеру, як хоробрість, терпіння, упертість, а головне — життєлюб-ність.
До тварин-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза… Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.
Журавелль - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.
Зозуля Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю.
Півень Півень (стародавнє Кур) – віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають Будимиром. Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» - спочатку яйце, а потім саме пташеня, а яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.
Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борю-чись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, нама-гаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки.
Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю пер-шого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і мораль-них випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від кри-жаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це за-лишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем. Отже, ми можемо зробити висновок, що головному герою притаманні такі риси характеру, як хоробрість, терпіння, упертість, а головне — життєлюб-ність.
Объяснение:
До тварин-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза… Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.
Журавелль - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.
Зозуля Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю.
Півень Півень (стародавнє Кур) – віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають Будимиром. Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» - спочатку яйце, а потім саме пташеня, а яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.
Вибери що тобі підходить