Вопросы и для обобщения по теме1. примеры, , что деятельность людейв полярных областях земли расширяется.2. какие доказательства того, что арктика и антарктика — «кухня»погоды земли, вы можете ? 3. прочитайте список слов и выражений по теме «полярные областиземли».полярный день, ягель, белый медведь, покровный ледник, торосы,многолетняя мерзлота, тундра, ненцы, шельфовый ледник, научнаястанция, полюс холода земли, большая площадь шельфа.1) с какой территорией связано каждое слово и выражение из списка? 2) какие слова и выражения связаны с особенностями: а) рельефа; б) климата; в) вод; г) растительности и животного мира; д) населения иего хозяйственной деятельности? 3) обозначьте объекты и явления изсписка на контурных картах северного ледовитого океана и антарктиды.условные знаки придумайте сами. 4) дополните список своими словами,
Карты Птолемея содержат много ошибок. Эратосфен вычислил почти правильную величину земной окружности, однако Посидоний уменьшил её более чем на четверть, и именно это ошибочное значение использовал Птолемей. Нулевой меридиан Птолемей провёл через Канарские острова. Из-за преувеличенного мореплавателями тех времён размера Азии получилось, что известный к тому времени мир протянулся более чем на 180° (на самом деле на 130°). На 180-м меридиане карты Птолемея находится Китай — гигантский сухопутный массив, который простирается от вершины карты до экватора. Согласно карте Птолемея неизвестная часть азиатского континента простирается настолько далеко, что занимает Тихий океан. Таким было классическое для более чем десятка веков представление Птолемея о Земле как о сфере, уменьшенной на четверть по сравнению с действительным размером и покрытой сушей, занимающей 2/3 Северного полушария.
Люди, що населяли долину Тигру і Євфрату, будували храми зі східчастими вежами, або зиккуратами. Поховальні споруди грали в їх архітектурі набагато меншу роль, оскільки мешканці Месопотамії не пов'язували досягнення безсмертя з збереженням тіла покійного. В Дворіччя було багато глини, а камінь і дерево доводилося доставляти здалеку, тому будівлі зводили в основному з цегли.
Розвиток найдавнішої в Передній Азії цивілізації - Месопотамії відноситься до IV - III тис. До н.е. Басейн річок Тигру і Євфрату - Месопотамія - був найбільш родючої територією Передньої Азії і разом з тим тут був головний шлях, який пов'язував між собою примикають гірські і пустельні країни.
При майже повній відсутності місцевого каменю і лісу основним будівельним матеріалом тут завжди була глина, переважно у вигляді цегли-сирцю, що укладався на асфальті. З кінця IV тисячоліття до н.е. зрідка зустрічається обпалена цегла, але його значення зростало повільно. До вжитку цегла, а потім і обпалена цегла - перші штучні будівельні матеріали.
Судячи з дійшли до нас, цеглу готували з річкового глинистого мулу, що видобувається відрами з Тигра або Євфрату. Додавали дрібну гальку і рубану солому для зменшення усушки при висиханні і для збільшення міцності (перший композитний матеріал). Отриману суміш, глинобетон, набивали в дерев'яні форми-рамки, які потім знімали. Розміри цегли - 38 ? 14 ? 11 см. В Ассирії цеглу клали один на інший в сирому вигляді і вони склеювалися в моноліт.
Поряд з самана в державах Месопотамії - Шумері, Ассирії та Вавілoніі - був в ходу і обпалена цегла, що застосовувався не стільки завдяки підвищеній міцності, скільки заради більшої довговічності. Його з'єднували з самана, а також поєднували з цеглини-сирцю з каменем.
Розвиток будівництва та архітектури будівель з цегли-сирцю - головний внесок найдавнішої Месопотамії в світову архітектуру. Обмазаний глиною тростинний тин широко застосовувався і в якості конструктивної основи стін житлового будинку. Дерево місцевої породи (пальма) і привізна (кедр, сосна) цінувалося дуже високо і в основному застосовувалося для перекриттів, деталей дверей, вікон і для обробки.
При переході від палеоліту до неоліту в передгір'ях з'являються глинобитні будинки, як би виліплені з самого грунту. Такі споруди кінця VI або початку V тисячоліття до н.е. Будинки складаються вже з чотирьох-п'яти приміщень. У неправильно розбитих стінах помітна тенденція до прямокутного зображенню плану. Ці споруди означають важливу фазу в розвитку житла, перехід від печерного до збудованого з глини.
Прагнення селитися якомога ближче до річок викликало масове будівництво з тростини. На початку IV тисячоліття до н.е. по всій долині з'являються поселення з хатин, вирубаних в самих заростях очерету, висота якого сягає тут 4-5 м.
Зрубаний очерет укладали на землю і, покриваючи шаром глини, трамбували; так виходив підлогу. Крайні, що залишилися несрубленнимі стебла зв'язувалися над головою і перепліталися зрубаними стеблами. Виходив каркас гостроверхою хатини круглої або овальної в плані форми; його обмазували глиною.
Релігія стала провідною формою складалася ідеології. Як в північній, так і в південній Месопотамії храми і храмові центри з'явилися раніше зародження держави. Культові споруди зазвичай зводилися з цегли-сирцю, т. Е. В техніці більш передової, ніж глинобитні і очеретяні будинки. Дуже рано, з першої половини IV тисячоліття, в храмах ігається прагнення до монументальності і симетрії.
Уже на початку IV тисячоліття склалася схема прямокутного храму з головним приміщенням витягнутої в плані форми, в якому знаходилися вівтар і жертовник. Розроблений за цією схемою тип храму з двома рядами менших приміщень по його сторонам виявився надзвичайно вдалим і стійким; він застосовувався в різних варіантах протягом тисячоліть.
Вхід був на короткій стороні, а перед святині мав подовжню спрямованість. Надалі, з виділенням храму в окрему будівлю, вхід зазвичай влаштовувався в глибокій ніші (айвaне) між масивними бічними виступами.
Храми виконувалися також з плоских серцевих цегли прямокутної форми на глиняному розчині; розміри цегли росли з удосконаленням техніки виготовлення. Цеглини дозволяли створити перев'язку в чергуються рядах кладки і утворити на поверхні стін складну систему відступів і виступів. Необпаленої цегла застосовувався рідко, головним чином як облицювальний матеріал. В якості сполучного і водоизоляционного матеріалу широко використовувався бітум (гірська смола). Розчин кладки з цегли-сирцю зазвичай складався з глини, іноді з домішкою золи і бітуму. Вапняний розчин починає застосовуватися пізніше, приблизно з середини І тисячоліття до н.е.
Объяснение: