Вопросы и задания 1. Почему земную кору и верхнюю часть мантии назвали литосфе-
рой? • 2. Сравните континентальный (материковый) и океанический
типы земной коры по толщине, строению и составу пород. 3. Пока-
жите на карте известные вам горы. 4. К каким последствиям для
людей, живущих на побережьях, приводят колебательные движения
земной коры? 5. Какова главная причина большинства землетря-
сений? 6. На каких глубинах могут находиться очаги землетрясе-
ний? 7. В каких направлениях распространяются сейсмические
волны? Почему в области эпицентра землетрясения наблюдаются
наибольшие колебания земной поверхности? 8. Как называются
волны, образующиеся на водной поверхности в результате землетря-
сений океанического дна? Почему существуют трудности в оповеще-
нии людей о приближении разрушительных волн к побережью?
49. Узнайте, были ли землетрясения в вашей местности. Если были,
то какой силы и с какими последствиями. 10. В каких районах на-
шей планеты происходят наиболее сильные землетрясения?
Составьте презентацию о наиболее известных пунама
возникших​

Відповідь:

Пояснення:

Горная система — горы (или их крупная часть), объединённые территориально, имеющие общую причину происхождения и обладающие морфологическим единством[1]. Горная система состоит из совокупности горных хребтов, горных массивов, нагорий, межгорных впадин и долин. Отдельные крупные составляющие рельефа горной системы (хребты, впадины), представляют собой проявление единого механизма горообразования и связаны между собой.

Понятие «Горная система» нередко совпадает с понятием «горная страна», но может быть её частью или объединять в себе несколько горных стран. Горный пояс представляет собой несколько горных систем, вытянутых в единую полосу. В пределах горной системы, как правило, преобладает какой-то один тип гор — складчатых, глыбовых, вулканических и других. Как правило, горная система привязана к определённым тектоническим элементам земной коры: молодым складчатым областям, где горные породы подвергаются сжатию и сминаются в складки; рифтовым зонам, где происходит растяжение коры; активизированным платформам, где происходит раздробление древних горных пород на блоки и их поднятие и другим[1]. Самые протяжённая наземная горная система Анды в Ю Америке 9000 км, морская горная система Северный Атлантический хребет 8200 км [2]

Рельєф земної поверхні формується за до багатьох процесів (ендогенних та екзогенних), які називаються рельєфоутворюючими. Існують також фактори, які безпосередньо рельєф не формують, але частково впливають на йоге утворення, визначаючи характер, склад, інтенсивність та розповсюдження на земній поверхні вищевказаних процесів. Ці фактори створюють певні умови для їх дії на земну поверхню, а отже певною мірою визначають її рельєф. До них належать кліматичні умови місцевості, які зумовлюють діяльність переважно екзогенних рельєфоутворюючих процесів; склад і будова земної кори, що впливають на екзогенні та ендогенні процеси; вічна мерзлота, своєрідна для багатьох екзогенних процесів рельєфоутворення і т. д.

Багато факторів, формуючи одні форми рельєфу безпосередньо, одночасне впливають на утворення інших різновидів рельєфу. Такою є роль рослинності і сили тяжіння. Остання в більшості випадків не формує рельєф, але здійснює великий вплив як на ендогенні, так і на екзогенні процеси і є причиною руху льодовиків, водних і лавових потоків і т. д. Але в деяких випадках сила тяжіння бере безпосередню участь в утворенні рельєфу, тобто є основною причинок виникнення зсувів, осипів, гірських обвалів, інших схилових процесів. Звідси випливає, що один і той же фактор може мати пряме або непряме значення у формуванні рельєфу, але один із них завжди є головним (провідним).

Вигляд екзогенних форм рельєфу визначається не тільки співвідношенням процесів денудації й акумуляції, але і їх природою. Процеси денудації та акумуляції можуть відбуватися в результаті роботи моря, поверхневих і підземних вод, льодовиків, дії вітру, а також внаслідок безпосереднього впливу сили тяжіння на гірські породи, з яких складаються стрімкі схили. У відповідності з цим виділяють флювіальні (річкові), гляціальні (льодовикові), еолові (вітрові), схилові (делювіальні) та інші рельєфоутворюючі процеси.

Денудаційна та акумулятивна складові в діяльності кожного екзогенного фактору зумовлюють утворення денудаційних і акумулятивних форм рельєфу. Найбільше рельєфоутворююче значення має діяльність поверхневих водотоків (флювіальна), льодовиків (гляціальні процеси), моря.

Діяльність моря та робота рік стали інтенсивнішими порівняно з минулими епохами. Рельєфоутворююча діяльність льодовиків сьогодні обмежена приполярними районами, але у відносно недалекому минулому (10 - 400 тис. років тому) льодовики вкривали значно більші ділянки суші, в тому числі й території України. Льодовикові форми того часу збереглися до наших днів і займають значні площі на багатьох материках. Менше значення в рельєфоутворенні відіграє вітер. Його впливу на земну поверхню перешкоджає рослинний покрив. Тому вітер визначає утворення рельєфу переважно в пустелях.

Певну роль у рельєфоутворенні відіграє також діяльність підземних вод, з якою пов'язані карстові форми рельєфу, а також схилові процеси (обвальні, зсувні, осипні та дефлюкційні), що відбуваються під дією сили тяжіння. Процеси життєдіяльності рослин і тварин (біогенні) в деяких випадках також призводять до формування тих чи інших форм рельєфу (термітники, мурашники, нори), але їх роль у рельєфі поверхні суші досить незначна.

Натомість все помітнішою стає рельєфоутворююча діяльність людини (будівництво каналів, зміни русел рік, утворення кар'єрів, ям, курганів, насипів і т. ін.), яка часто має деструктивну компоненту у відношенні до природних екосистем.