Известно, что для преобладающего большинства степных растений характерно развитие сильного опушения стеблей, листьев, а иногда даже цветков. Листья ковылей и других степных злаков очень узкие, обычно не шире 1,5-2мм, и к тому же в сухую погоду складываются вдоль, благодаря чему их испаряющая поверхность становится еще меньше.Опушение (особенно светлое) защищает растение от больших потерь влаги, поскольку хорошо отражает тепловое излучение в условиях сильной солнечной освещенности. Многие виды несут густое "войлочное" опушение, например коровяк обыкновенный и вероника седая. Эфирные масла, выделяясь из растения в большом количестве, окутывают его густой атмосферой паров, благодаря которой циркуляция воздуха вокруг растений затрудняется и тем самым понижается испарение. Многие степные растения имеют густое опушение, предохраняющее их от чрезмерного испарения. Прекрасным примером в этом отношении могут служить различные виды коровяка, один из этих видов носит название «медвежьего уха». Листья этого растения покрыты войлоком из звездчатых волосков. Препятствуя циркуляции ветра близ листовой поверхности, эти волоски как бы образованию воздушного чехла вокруг растения, в силу чего интенсивность испарения значительно снижается. Белый цвет волосков отражению солнечных лучей и тем самым меньшему нагреванию листьев. Одним из средств уменьшения испарения является также сокращение листовой поверхности. Среди обитателей степей, особенно южных, мы не встретим видов с широкими крупными листьями, которые столь обычны у лесных растений.
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
• знати назви країн, що зараховують до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; особливості міжнародної спеціалізації країн регіону; найбільші міста країн, найбільші морські порти, аеропорти, туристичні центри країн;
• уміти складати комплексну економіко-географічну характеристику країн регіону; О пояснювати особливості міжнародної спеціалізації країн;
• обґрунтовувати рівень економічного розвитку більшості країн;
• висловлювати власні судження щодо перспектив економічного розвитку країн.
Які острови є найбільшими в Тихому океані?
Як впливає Тихий океан на життєдіяльність людей, що населяють його острови?
• Географічне положення і поділ Океанії. Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
За населенням і його культурою Океанію поділяють на три частини - Меланезію, Мікронезію й Полінезію. Меланезія розміщена в південно-західній частині акваторії Тихого океану. Її назва походить від грецьких слів «мелас» - чорний і «несос» - острів, тобто може бути перекладена як «країна чорних», або «країна чорних островів». До складу Меланезії, яку населяють темношкірі народи з негроїдними рисами обличчя, входить левова частка найбільших островів Океанії.
Мікронезія лежить у західній частині акваторії Тихого океану. Ця назва походить від грецького слова «мікрос» - малий і може бути перекладена як «країна малих островів». І справді, острови Мікронезії дрібніші.
Полінезія займає найбільший за площею р Тихого океану і включає величезну кількість островів - від Гавайських на півночі до Нової Зеландії на південному заході й чилійського острова Пасхи на південному сході.
• Держави й залежні території. Значна частина сучасної Океанії - це колишні колонії або залежні території. До сьогодні тут збереглося чимало територій, які так чи інакше залежать від колишніх метрополій. Частина островів Океанії є так званими заморськими володіннями США, Франції, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії й інших держав. Інша частина є членами Британської Співдружності націй. Загалом нині в Океанії, крім Австралії, налічується 14 острівних держав і 14 залежних територій (табл. 1).
Таблиця 1. Незалежні держави і залежні території Океанії
- від США: Гуам, Зовнішні малі о-ви Сполучених Штатів, Північні Маріанські о-ви, Американське Самоа;
- від Австралії: Кокосові острови, Острів Норфолк, острів Різдва, Острів Херд і острови Макдональд;
- від Франції: Нова Каледонія, Уолліс і Футуна, Французька Полінезія;
- від Нової Зеландії: Острови Кука, Токелау;
- від Великої Британії: Піткерн.
• Місце Океанії в міжнародному поділі праці. За рівнем економічного розвитку країни Океанії, окрім Австралії і Нової Зеландії, належать до економічно слаборозвинених країн світу, оскільки пов’язані зі своїми колишніми або сучасними метрополіями. Особливості їхньої економіки сформувалися за умов географічного розташування та ізольованого існування.
Океанія загалом не багата на мінеральні корисні копалини. Проте в Папуа-Новій Гвінеї розвинута видобувна промисловість, яка забезпечує експорт міді, золота, нафти і газу. У Науру головним видом економічної діяльності є видобуток фосфоритів, що експортують. Нова Каледонія посідає друге місце за запасами нікелю, який експортується.
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
• знати назви країн, що зараховують до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; особливості міжнародної спеціалізації країн регіону; найбільші міста країн, найбільші морські порти, аеропорти, туристичні центри країн;
• уміти складати комплексну економіко-географічну характеристику країн регіону; О пояснювати особливості міжнародної спеціалізації країн;
• обґрунтовувати рівень економічного розвитку більшості країн;
• висловлювати власні судження щодо перспектив економічного розвитку країн.
Які острови є найбільшими в Тихому океані?
Як впливає Тихий океан на життєдіяльність людей, що населяють його острови?
• Географічне положення і поділ Океанії. Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) в центральній і південно-західній частинах Тихого океану на що охоплюють приблизно 1/3 всієї його акваторії. Загальна площа Океанії - 1,3 млн км2. За розмірами острови Океанії дуже різняться - від величезної Нової Гвінеї і Нової Зеландії до численних коралових атолів, що ледве підіймаються над поверхнею моря. Загалом більшість островів дуже малі за площею і віддалені один від одного на сотні й тисячі кілометрів.
За населенням і його культурою Океанію поділяють на три частини - Меланезію, Мікронезію й Полінезію. Меланезія розміщена в південно-західній частині акваторії Тихого океану. Її назва походить від грецьких слів «мелас» - чорний і «несос» - острів, тобто може бути перекладена як «країна чорних», або «країна чорних островів». До складу Меланезії, яку населяють темношкірі народи з негроїдними рисами обличчя, входить левова частка найбільших островів Океанії.
Мікронезія лежить у західній частині акваторії Тихого океану. Ця назва походить від грецького слова «мікрос» - малий і може бути перекладена як «країна малих островів». І справді, острови Мікронезії дрібніші.
Полінезія займає найбільший за площею р Тихого океану і включає величезну кількість островів - від Гавайських на півночі до Нової Зеландії на південному заході й чилійського острова Пасхи на південному сході.
• Держави й залежні території. Значна частина сучасної Океанії - це колишні колонії або залежні території. До сьогодні тут збереглося чимало територій, які так чи інакше залежать від колишніх метрополій. Частина островів Океанії є так званими заморськими володіннями США, Франції, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії й інших держав. Інша частина є членами Британської Співдружності націй. Загалом нині в Океанії, крім Австралії, налічується 14 острівних держав і 14 залежних територій (табл. 1).
Таблиця 1. Незалежні держави і залежні території Океанії
НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ
ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ
Вануату, Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі, Кірибаті, Маршаллові Острови, Федеративні Штати Мікронезії, Науру, Палау, Ніуе, Самоа, Тонга, Тувалу
- від США: Гуам, Зовнішні малі о-ви Сполучених Штатів, Північні Маріанські о-ви, Американське Самоа;
- від Австралії: Кокосові острови, Острів Норфолк, острів Різдва, Острів Херд і острови Макдональд;
- від Франції: Нова Каледонія, Уолліс і Футуна, Французька Полінезія;
- від Нової Зеландії: Острови Кука, Токелау;
- від Великої Британії: Піткерн.
• Місце Океанії в міжнародному поділі праці. За рівнем економічного розвитку країни Океанії, окрім Австралії і Нової Зеландії, належать до економічно слаборозвинених країн світу, оскільки пов’язані зі своїми колишніми або сучасними метрополіями. Особливості їхньої економіки сформувалися за умов географічного розташування та ізольованого існування.
Океанія загалом не багата на мінеральні корисні копалини. Проте в Папуа-Новій Гвінеї розвинута видобувна промисловість, яка забезпечує експорт міді, золота, нафти і газу. У Науру головним видом економічної діяльності є видобуток фосфоритів, що експортують. Нова Каледонія посідає друге місце за запасами нікелю, який експортується.