Около 3,5 млрд лет назад на земле наступила эпоха биологической эволюции, которая продолжается и сейчас. менялся облик земли: разрывая единые массивы суши, дрейфовали континенты, вырастали горные цепи, из морских глубин поднимались острова, длинными языками ползли с севера и с юга ледники. возникали и исчезали многие виды. чья-то была скоротечна, а кто-то сохранялся практически в неизменном виде на протяжении миллионов лет. по самым скромным оценкам, сейчас на нашей планете обитает несколько миллионов видов живых организмов, а за всю долгую земля видела примерно в 100 раз больше видов живых существ. в конце xviii в. возникла палеонтология – наука, изучающая живых организмов по их ископаемым остаткам и жизнедеятельности. чем глубже расположен слой осадочных пород с окаменелостями, или отпечатками, пыльцой или спорами, тем древнее эти ископаемые организмы. сравнение окаменелостей различных пластов горных пород позволило выделить в земли несколько временных периодов, которые отличаются друг от друга особенностями геологических процессов, климатом, появлением и исчезновением определённых групп живых организмов. самые крупные промежутки времени, на которые подразделяют биологическую земли, – это зоны: криптозой, или докембрий, и фанерозой. зоны делят на эры. в криптозое выделяют две эры: архей и протерозой, в фанерозое – три эры: палеозой, мезозой и кайнозой. в свою очередь, эры делят на периоды, а в периодах выделяют эпохи, или отделы. современная палеонтология, используя новейшие методы исследования, воссоздала хронологию основных эволюционных событий, достаточно точно датируя появление и исчезновение тех или иных видов живых существ. рассмотрим поэтапно становление органического мира на нашей планете. криптозой (докембрий). это самая древняя эпоха, которая длилась около 3 млрд лет (85 % времени биологической эволюции). в начале этого периода жизнь была представлена простейшими прокариотическими организмами. в самых древних известных на земле осадочных отложениях архейской эры обнаружены органические вещества, которые, по-видимому, входили в состав древнейших живых организмов. в породах, чей возраст изотопным методом оценивается в 3,5 млрд лет, найдены окаменевшие цианобактерии. жизнь в этот период развивалась в водной среде, потому что только вода могла защитить организмы от солнечного и космического излучения. первыми живыми организмами на нашей планете были анаэробные гетеротрофы, которые усваивали органические вещества из «первичного бульона». истощение запасов органики способствовало усложнению строения первичных бактерий и появлению альтернативных способов питания – около 3 млрд лет назад возникли автотрофные организмы. важнейшим событием архейской эры стало появление кислородного фотосинтеза. в атмосфере начал накапливаться кислород. протерозойская эра началась около 2,5 млрд лет назад и длилась 2 млрд лет. в этот период, около 2 млрд лет назад, количество кислорода достигло так называемой «точки пастера» – 1 % от его содержания в современной атмосфере. учёные считают, что такой концентрации было достаточно для появления аэробных одноклеточных организмов, возник новый тип энергетических процессов – кислородное дыхание. в результате сложного симбиоза разных групп прокариот появились и начали активно развиваться эукариоты. образование ядра повлекло за собой возникновение митоза, а в дальнейшем и мейоза. примерно 1,5–2 млрд лет назад возникло половое размножение. важнейшим этапом эволюции живой природы стало появление многоклеточности (около 1,3–1,4 млрд лет назад). первыми многоклеточными организмами были водоросли. многоклеточность способствовала резкому увеличению многообразия организмов. появилась возможность специализации клеток, образования тканей и органов, распределения функций между частями тела, что в дальнейшем к усложнению поведения. в протерозое сформировались все царства живого мира: бактерии, растения, животные и грибы. в последние 100 млн лет протерозойской эры произошёл мощный всплеск разнообразия организмов: возникли и достигли высокой степени сложности разные группы беспозвоночных (губки, кишечнополостные, черви, иглокожие, членистоногие, моллюски). увеличение количества кислорода в атмосфере к формированию озонового слоя, защитившего землю от излучения, поэтому жизнь могла выходить на сушу. около 600 млн лет назад, в конце протерозоя, на сушу вышли грибы и водоросли, образовав древнейшие лишайники. на рубеже протерозоя и следующей эры появились первые хордовые организмы. фанерозой. эон, состоящий из трёх эр, охватывает около 15 % всего времени существования жизни на нашей планете..
у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.
у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.