Зобразіть елементи рельефу за описом «Улоговина витягнута з північного заходу на niвденний схід. Абсолютна висота найнижчої точки 72,1 м, пвично-західний схид крутий Абсолютна висота навколишнього рельсфу 110м горизонтаді проведсні через 10 м
Аралкум (Ара́л + тюрк. кум) — нова пустеля, що формується на місці висихаючого Аральского моря.
Піщано-солончакова пустеля знаходиться на території Узбекистану і Казахстану, на північний захід від пустель Каракуми та Кизилкум. Також пустелю називають Аккум (Біла пустеля).
Водний баланс Аральського моря був порушений через великі іригаційні проекти, здійснені в часи СРСР. Після будівництва Кокаральської греблі в 2005 році Північний Арал поступово відновлюється, але Південний Арал висихає, збільшуючи площу Аралкума.
Колишнє дно Аральського моря в Узбекистані, 2004 рік
Внаслідок опустелювання біорізноманіття регіону зменшилось на 200 видів рослин та тварин. Теперішня флора висохлого дна озера почала розвиватись з 1960 року. Вона складається з 34 родин рослин зі 134 родами та 300 видами. Основні представники: Солонець трав'янистий, Suaeda crassifolia, Tripolium vulgare на суглинистих ґрунтах, а також Suaeda acuminata і Atriplex fominii на піщаних ґрунтах
Аралкум займає площу понад 38 000 км² і є потужним джерелом вітрового виносу. Пилові бурі виносять близько 100 мільйонів тонн токсичних солей та пилу в рік. Дрібнодисперсний пил, що виноситься з колишнього дна водойми, містить залишки мінеральних добрив та пестицидів, що вимивались зі зрошуваних полів. Над пустелею проходить потужний повітряний потік з заходу на схід, який спричиняє швидке розповсюдження аерозолю за межі Центральної Азії. Токсичні речовини з Аралкуму були знайдені в крові пінгвінів в Антарктиці, звичайний аральский пил — на льодовиках Гренландії, в норвезьких лісах та полях Білорусі.
Разнообразие природно-территориальных комплексов северного кавказа обусловлено их различиями в положении, в частности высотой над уровнем моря. наиболее четко можно выделить природные комплексы равнин, межгорных долин, высокогорий. на примере прикубанской равнины, кавказских минеральных вод и высокогорий дагестана рассмотрим, как используются богатейшие природные ресурсы кавказа, как человек приспособился к данным условиям природы. прикубанская равнина занимает заметную часть территории северного кавказа. это почти идеально ровная поверхность, постепенно повышающаяся от нулевой высотной отметки у азовского моря до 150 м у подножия ставропольской возвышенности. прикубанская равнина обладает прекрасными плодородными почвами, это одна из богатейших житниц страны. климат этих мест умеренно теплый. средние температуры летом ++24°с, но иногда бывает жарко - ++42°с. вегетационный период с обилием тепла и света и достаточной влажностью длится от 220 до 240 дней. поэтому здесь успешно возделывают теплолюбивые растения и даже однолетние субтропические культуры. район славится высокими урожаями пшеницы, подсолнечника, сахарной свеклы. своеобразной осью этой части региона служит река кубань. ее истоки находятся на высоте почти 3000 м в горах центрального кавказа. на своем пути в 900 км (такова длина реки) кубань из заоблачных высот протекает через ковры альпийских лугов, чащи горных лесов, степные просторы, плавни и плавневоболотные низины и впадает в азовское море. вырвавшись из горных хребтов на равнину, кубань имеет падение более 10 м на каждый километр пути, то есть это бурная горная река. в среднем и нижнем течении долина реки заметно расширяется (до 20 км), и течение кубани становится спокойным.
Объяснение:
Аралкум (Ара́л + тюрк. кум) — нова пустеля, що формується на місці висихаючого Аральского моря.
Піщано-солончакова пустеля знаходиться на території Узбекистану і Казахстану, на північний захід від пустель Каракуми та Кизилкум. Також пустелю називають Аккум (Біла пустеля).
Водний баланс Аральського моря був порушений через великі іригаційні проекти, здійснені в часи СРСР. Після будівництва Кокаральської греблі в 2005 році Північний Арал поступово відновлюється, але Південний Арал висихає, збільшуючи площу Аралкума.
Колишнє дно Аральського моря в Узбекистані, 2004 рік
Внаслідок опустелювання біорізноманіття регіону зменшилось на 200 видів рослин та тварин. Теперішня флора висохлого дна озера почала розвиватись з 1960 року. Вона складається з 34 родин рослин зі 134 родами та 300 видами. Основні представники: Солонець трав'янистий, Suaeda crassifolia, Tripolium vulgare на суглинистих ґрунтах, а також Suaeda acuminata і Atriplex fominii на піщаних ґрунтах
Аралкум займає площу понад 38 000 км² і є потужним джерелом вітрового виносу. Пилові бурі виносять близько 100 мільйонів тонн токсичних солей та пилу в рік. Дрібнодисперсний пил, що виноситься з колишнього дна водойми, містить залишки мінеральних добрив та пестицидів, що вимивались зі зрошуваних полів. Над пустелею проходить потужний повітряний потік з заходу на схід, який спричиняє швидке розповсюдження аерозолю за межі Центральної Азії. Токсичні речовини з Аралкуму були знайдені в крові пінгвінів в Антарктиці, звичайний аральский пил — на льодовиках Гренландії, в норвезьких лісах та полях Білорусі.