2Интрузивті тау жыныстары - магмалардың Жер қыртысында суып, кристалдануынан түзілген тау жыныстары.
Эффузиялық Тау Жыныстары (грек. effusіo – төгілу), жанартаулық тау жыныстары, вулканиттер – лаваның Жер бетінде немесе Жер қыртысының жоғары қат-қабаттары арасында суынуынан түзілген түзілімдер
3Кристалл [1] ( гр. Krystallos— мұз; мөлдіртас) — атомдары, иондары не молекулалары кеңістіктік жақтар мен кристалдык торлардың геометриялық заңдылықтарына сәйкес реттеле орналасқан қатты дене
4)Минералдық ресурстар - өндірістік пайдалану үшін қол жетімді және жарамды планетаның қойнауында табылған барлық минералдар жинағы. Бұл санатта пайдалы жер ресурстарын, сонымен қатар мұхит қабатында табылды сол ғана емес, бар.
1. Отын-энергетикалық ресурстар. Біріншіден, ол мұнай мен табиғи газ, сондай-ақ көмір, мұнай тақтатас ғой. Уран рудасы соңында ғана 20-шы ғасырдың болат минералдар өнеркәсіптік маңыздылығы. Енді олар да осы санатқа жатады. ол қазір ол емес бар өнеркәсіптік маңыздылығы болып табылады, дегенмен Тарихи, бұл топ, шымтезек қолданылады. Бұл минералдар шөгінді шығарылған. Әдетте, олар Edge және ішкі деформациялар, ескі платформалар қақпақтарын ұштастырылған.
2. руда:
- қара металдар. Бірінші кезекте, темір және ванадий, марганец және хром;
түсті металдар мен қорытпалардың. Бұл алюминий кені (т.б. боксит, alunite, нефелин-апатит және.), Мыс рудасы, никель, қорғасын, мырыш, вольфрам, молибден, т.б..;
- бағалы металл (алтын-күміс, платина).
Кенді немесе қорының және ежелгі платформалардың қалқандары сүйемелдеуімен, немесе терең шақтар өзінің шығуымен міндетті жиі металлогениялық белдеуін қалыптастыру бүктелген аймақтардың, орайластырылып отыр.
3. Бағалы және жартылай бағалы минералдар (гауһар, корунд және оның сорттары, шпинель, изумруд, Нефрит, кварц, және басқа да көптеген түрлері).
4. Тау-кен және химия минералдық ресурстар. Бұл топ химия өнеркәсібі үшін шикізат болып табылады тас, калий тұзы және магний, фосфориттер мен apatites, күкірт және оның қосылыстары, барит, флюорит, бор кені және басқа да пайдалы қазбалар, кіреді.
5өнеркәсіптік шикізат металл емес тегі (және т.б. кварц, графит, асбест, слюда, тальк,).
6. Құрылыс материалдары (мәрмәр, саз, шифер, гранит, габбро, диабаз әктас, шыны, цемент шикізат, т.б.).
(Жылу және курорттық емдеу пайдаланылатын, оның ішінде таза және минералданған жер асты сулары) 7. Hydromineral ресурстар.
металл емес пайдалы қазбалар кенорындарын платформаларда және есе жерлердегі орын.
жиі түрлі секторлар бірдей шикізатты пайдалануға болады, өйткені Бұл жіктеу, орнына шартты болып табылады. Сондай-ақ, құрылыста - Мысалы, апатит немесе әк металлургия және химия өнеркәсібі, және әктас пайдалануға болады.
Минералды ресурстар (- тас немесе, мысалы, кейбір дәуірдің атауында көрсетіледі өркениет, бері адам қолданылған Қола ғасыры). Қазіргі уақытта, академик А. Е. Ферсмана, Менделеев адамзаттың аяғына бүкіл жүйенің сөзбен. Қазіргі заманғы өнеркәсібінде, минералдық ресурстар 200-ден астам сорттары тартылған. Олардың барлығы дерлік жаңартылмайтын санатына тиесілі, сондықтан қазіргі заманғы экология ең маңызды бағыттарының бірі ресурс дағдарыстың алдын алу бойынша іс-шаралар кешенін әзірлеу болып табылады.
Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі і стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективні економічно обґрунтовані і регулярні поставки нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі, справедливу прибутковість вкладень.
Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79 % світових запасів нафти і 44 % видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком[4]. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8 % та 14,8 % відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі[5]. Однак, уже у 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися[6][7].
Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні[8].
ОПЕК+
ОПЕК+ — це домовленість, яка охоплює не тільки країни-члени картелю, але й низку інших: Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзію, Оман, Південний Судан, Росію та Судан[9].
У 2021 році Міністерський моніторинговий комітет ОПЕК+ (JMMC) схвалив призначення міністра нафтових ресурсів Нігерії спеціальним представником по роботі з країнами Африки[10].
Історія
ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. У 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним ігачем.
Штаб-квартира ОПЕК у Відні
Баланс експорту та імпорту нафти за країнами світу
Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).
Мета ОПЕК — координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн — учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.
Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.
Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.
Нафтове ембарго 1973 року
Ембарго на поставки нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив поставки нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального
1магмалық,шөгінді,метаморфтық
2Интрузивті тау жыныстары - магмалардың Жер қыртысында суып, кристалдануынан түзілген тау жыныстары.
Эффузиялық Тау Жыныстары (грек. effusіo – төгілу), жанартаулық тау жыныстары, вулканиттер – лаваның Жер бетінде немесе Жер қыртысының жоғары қат-қабаттары арасында суынуынан түзілген түзілімдер
3Кристалл [1] ( гр. Krystallos— мұз; мөлдіртас) — атомдары, иондары не молекулалары кеңістіктік жақтар мен кристалдык торлардың геометриялық заңдылықтарына сәйкес реттеле орналасқан қатты дене
4)Минералдық ресурстар - өндірістік пайдалану үшін қол жетімді және жарамды планетаның қойнауында табылған барлық минералдар жинағы. Бұл санатта пайдалы жер ресурстарын, сонымен қатар мұхит қабатында табылды сол ғана емес, бар.
1. Отын-энергетикалық ресурстар. Біріншіден, ол мұнай мен табиғи газ, сондай-ақ көмір, мұнай тақтатас ғой. Уран рудасы соңында ғана 20-шы ғасырдың болат минералдар өнеркәсіптік маңыздылығы. Енді олар да осы санатқа жатады. ол қазір ол емес бар өнеркәсіптік маңыздылығы болып табылады, дегенмен Тарихи, бұл топ, шымтезек қолданылады. Бұл минералдар шөгінді шығарылған. Әдетте, олар Edge және ішкі деформациялар, ескі платформалар қақпақтарын ұштастырылған.
2. руда:
- қара металдар. Бірінші кезекте, темір және ванадий, марганец және хром;
түсті металдар мен қорытпалардың. Бұл алюминий кені (т.б. боксит, alunite, нефелин-апатит және.), Мыс рудасы, никель, қорғасын, мырыш, вольфрам, молибден, т.б..;
- бағалы металл (алтын-күміс, платина).
Кенді немесе қорының және ежелгі платформалардың қалқандары сүйемелдеуімен, немесе терең шақтар өзінің шығуымен міндетті жиі металлогениялық белдеуін қалыптастыру бүктелген аймақтардың, орайластырылып отыр.
3. Бағалы және жартылай бағалы минералдар (гауһар, корунд және оның сорттары, шпинель, изумруд, Нефрит, кварц, және басқа да көптеген түрлері).
4. Тау-кен және химия минералдық ресурстар. Бұл топ химия өнеркәсібі үшін шикізат болып табылады тас, калий тұзы және магний, фосфориттер мен apatites, күкірт және оның қосылыстары, барит, флюорит, бор кені және басқа да пайдалы қазбалар, кіреді.
5өнеркәсіптік шикізат металл емес тегі (және т.б. кварц, графит, асбест, слюда, тальк,).
6. Құрылыс материалдары (мәрмәр, саз, шифер, гранит, габбро, диабаз әктас, шыны, цемент шикізат, т.б.).
(Жылу және курорттық емдеу пайдаланылатын, оның ішінде таза және минералданған жер асты сулары) 7. Hydromineral ресурстар.
металл емес пайдалы қазбалар кенорындарын платформаларда және есе жерлердегі орын.
жиі түрлі секторлар бірдей шикізатты пайдалануға болады, өйткені Бұл жіктеу, орнына шартты болып табылады. Сондай-ақ, құрылыста - Мысалы, апатит немесе әк металлургия және химия өнеркәсібі, және әктас пайдалануға болады.
Минералды ресурстар (- тас немесе, мысалы, кейбір дәуірдің атауында көрсетіледі өркениет, бері адам қолданылған Қола ғасыры). Қазіргі уақытта, академик А. Е. Ферсмана, Менделеев адамзаттың аяғына бүкіл жүйенің сөзбен. Қазіргі заманғы өнеркәсібінде, минералдық ресурстар 200-ден астам сорттары тартылған. Олардың барлығы дерлік жаңартылмайтын санатына тиесілі, сондықтан қазіргі заманғы экология ең маңызды бағыттарының бірі ресурс дағдарыстың алдын алу бойынша іс-шаралар кешенін әзірлеу болып табылады.
Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі і стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективні економічно обґрунтовані і регулярні поставки нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі, справедливу прибутковість вкладень.
Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79 % світових запасів нафти і 44 % видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком[4]. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8 % та 14,8 % відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі[5]. Однак, уже у 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися[6][7].
Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні[8].
ОПЕК+
ОПЕК+ — це домовленість, яка охоплює не тільки країни-члени картелю, але й низку інших: Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзію, Оман, Південний Судан, Росію та Судан[9].
У 2021 році Міністерський моніторинговий комітет ОПЕК+ (JMMC) схвалив призначення міністра нафтових ресурсів Нігерії спеціальним представником по роботі з країнами Африки[10].
Історія
ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. У 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним ігачем.
Штаб-квартира ОПЕК у Відні
Баланс експорту та імпорту нафти за країнами світу
Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).
Мета ОПЕК — координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн — учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.
Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.
Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.
Нафтове ембарго 1973 року
Ембарго на поставки нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив поставки нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального
Объяснение: