Азербайджано-иранские отношения — политические, экономические и прочие межгосударственные отношения между Азербайджаном и Ираном. Протяжённость государственной границы между странами составляет 689 км. Азербайджано-иранские отношения отличаются особой спецификой[2]. На протяжении многих столетий эти две страны и два народа (персы и азербайджанцы) были частью одного государства. Последовавшие в начале XIX векарусско-персидская война привела в 1828 году к тому, что азербайджанский народ остался по обе стороны русско-персидской границы. Сами азербайджанцы и ираноязычные народы (в основном персы) имеют глубокие историко-культурные связи и даже общие этнические и социальные черты[прим. 1].
Министр иностранных дел Азербайджана Алимардан-бек Топчибашев 16 ноября 1918 годана встрече с иранским посланником в Османской империи Мирзой Махмуд-ханом как-то сказал: «Иран — старший брат нашего Азербайджана, любовь и симпатии наши к Персии сильны»[3]. В современности, президенты обоих государств Ильхам Алиев и Махмуд Ахмадинежад при встрече обращались друг к другу «дорогой брат», называли свои народы — братскими, причём, Ахмадинежад при посещении Азербайджана в 2010 году заявил, что расценивает свой визит как приезд к себе домой, к своим братьям[4].
Проживающие на севере Ирана 15 миллионов азербайджанцев заставляют Иран опасаться появления сепаратистского движения. Поэтому, по мнению ряда экспертов, Иран считает Азербайджан потенциальной проблемой.
Объяснение:7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.
Азербайджано-иранские отношения — политические, экономические и прочие межгосударственные отношения между Азербайджаном и Ираном. Протяжённость государственной границы между странами составляет 689 км. Азербайджано-иранские отношения отличаются особой спецификой[2]. На протяжении многих столетий эти две страны и два народа (персы и азербайджанцы) были частью одного государства. Последовавшие в начале XIX векарусско-персидская война привела в 1828 году к тому, что азербайджанский народ остался по обе стороны русско-персидской границы. Сами азербайджанцы и ираноязычные народы (в основном персы) имеют глубокие историко-культурные связи и даже общие этнические и социальные черты[прим. 1].
Министр иностранных дел Азербайджана Алимардан-бек Топчибашев 16 ноября 1918 годана встрече с иранским посланником в Османской империи Мирзой Махмуд-ханом как-то сказал: «Иран — старший брат нашего Азербайджана, любовь и симпатии наши к Персии сильны»[3]. В современности, президенты обоих государств Ильхам Алиев и Махмуд Ахмадинежад при встрече обращались друг к другу «дорогой брат», называли свои народы — братскими, причём, Ахмадинежад при посещении Азербайджана в 2010 году заявил, что расценивает свой визит как приезд к себе домой, к своим братьям[4].
Проживающие на севере Ирана 15 миллионов азербайджанцев заставляют Иран опасаться появления сепаратистского движения. Поэтому, по мнению ряда экспертов, Иран считает Азербайджан потенциальной проблемой.
Объяснение:7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.