Главными производителями машиностроительной продукции в России являются Центральная Россия (43%), Поволжье (32%) и Урал (13%).К основным районам и центрам тяжелого машиностроения относятся: Центральный район. Урал. Сибирь. Санкт-Петербург. Горнодобывающее оборудование выпускают в основных угольных районах страны: на Урале (Екатеринбург, Копейск), Западной Сибири (Прокопьевск, Кемерово), Восточной Сибири (Черемхово, Красноярск). Кузнечно-прессовое оборудование и тяжелые станки – специфический товар, который выпускают иногда даже штучно. Основное производство налажено в таких городах, как Екатеринбург, Воронеж, Коломна, Новосибирск. Энергетическое оборудование не столько требовательно к базам сырья, сколько к профессиональной рабочей силе. Турбины и генераторы производят в Санкт-Петербурге и Новосибирске. Дизели для судов в Брянске, Хабаровске и все том же Санкт-Петербурге. Дизельное оборудование для тепловозов – в Пензе и Коломне. На заводах региона Урал сосредоточено производство техники для добычи полезных ископаемых, оборудования для доменных печей. Это обусловлено острой необходимостью данной продукции в этом регионе. Оборудование для газовой и нефтедобывающей промышленности по тем же причинам размещено в Поволжье. Одна из старейших отраслей – железнодорожное машиностроение. Заводы по производству тепловозов сосредоточены в Брянске и Муроме, тепловозов – в Коломне и Санкт-Петербурге. Крупнейший район судостроения – побережье Балтийского моря (Выборг, Калининград, Санкт-Петербург)
Псевдоніми — В. Чайченко, Іван Перекотиполе, Вільхівський Б., Вартовий П., М. Гримич, Л. Яворенко.
Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня І863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) у збіднілій дворянській родині Протягом 1874—1879 рр. він учився в Харківській реальній школі, але з п'ятого класу був виключений і ув'язнений за зв'язки з підпільною народницькою організацією. Після двомісячного ув'язнення Грінченко працював дрібним канцеляристом у Харківській казенній палаті. Екстерном склавши іспит на народного вчителя, у 1881—1894 рр. працював учителем на Харківщині, Сумщині, Луганщині, окрім-періоду 1886— 1887 рр., коли перебував на посаді статистика в губернському земстві на Херсонщині. Спілкувався з відомою діячкою народної освіти X. Д. Алчевською. На її за він разом з дружиною працював у народних школах Харкова.
Главными производителями машиностроительной продукции в России являются Центральная Россия (43%), Поволжье (32%) и Урал (13%).К основным районам и центрам тяжелого машиностроения относятся: Центральный район. Урал. Сибирь. Санкт-Петербург. Горнодобывающее оборудование выпускают в основных угольных районах страны: на Урале (Екатеринбург, Копейск), Западной Сибири (Прокопьевск, Кемерово), Восточной Сибири (Черемхово, Красноярск). Кузнечно-прессовое оборудование и тяжелые станки – специфический товар, который выпускают иногда даже штучно. Основное производство налажено в таких городах, как Екатеринбург, Воронеж, Коломна, Новосибирск. Энергетическое оборудование не столько требовательно к базам сырья, сколько к профессиональной рабочей силе. Турбины и генераторы производят в Санкт-Петербурге и Новосибирске. Дизели для судов в Брянске, Хабаровске и все том же Санкт-Петербурге. Дизельное оборудование для тепловозов – в Пензе и Коломне. На заводах региона Урал сосредоточено производство техники для добычи полезных ископаемых, оборудования для доменных печей. Это обусловлено острой необходимостью данной продукции в этом регионе. Оборудование для газовой и нефтедобывающей промышленности по тем же причинам размещено в Поволжье. Одна из старейших отраслей – железнодорожное машиностроение. Заводы по производству тепловозов сосредоточены в Брянске и Муроме, тепловозов – в Коломне и Санкт-Петербурге. Крупнейший район судостроения – побережье Балтийского моря (Выборг, Калининград, Санкт-Петербург)
БОРИС ГРІНЧЕНКО
(1863—1910)
Псевдоніми — В. Чайченко, Іван Перекотиполе, Вільхівський Б., Вартовий П., М. Гримич, Л. Яворенко.
Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня І863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) у збіднілій дворянській родині Протягом 1874—1879 рр. він учився в Харківській реальній школі, але з п'ятого класу був виключений і ув'язнений за зв'язки з підпільною народницькою організацією. Після двомісячного ув'язнення Грінченко працював дрібним канцеляристом у Харківській казенній палаті. Екстерном склавши іспит на народного вчителя, у 1881—1894 рр. працював учителем на Харківщині, Сумщині, Луганщині, окрім-періоду 1886— 1887 рр., коли перебував на посаді статистика в губернському земстві на Херсонщині. Спілкувався з відомою діячкою народної освіти X. Д. Алчевською. На її за він разом з дружиною працював у народних школах Харкова.