Близько чверті сьогоднішньої території Сахари вкривають піски, посеред яких немає жодних ознак життя. Такі піщані пустелі арабською мовою звуться „ерґ". Вони утворилися на старих рівнинах, нанесених річками. Решта частини пустелі Сахара - галькові пустелі „реґі", що утворюються на плато і рівнинах підгір'я. Кам'янисті та щебенисті пустки називаються „хамадами". Сучасний рельєф пустелі сформувалися під впливом опадів, які в давнину були ряснішими. Дощі й нині вносять зміни в ландшафт пустелі, але головну роль у цьому все ж таки відіграє пісок, який повільно рухається. Він має поліруючі властивості і до блиску „начищає" навколишні скелі, виточує біля їх підніжжя поглиблення, а деякі пробиває наскрізь. Тому місцевий рельєф постійно змінюється, набуваючи все
Мешканці Сахари
Сахара - найбільша і найспекотніша пустеля у світі, її мешканці постійно повинні боротися за виживання. Тут живуть тільки найвитриваліші види тварин.
Основні дані:
Походження
У центральній частині пустелі Сахара, на південному сході Алжиру знаходяться Ахаггарські гори. У цих горах були відкриті печери, стіни яких оповідають про далеке минуле цієї пустелі. Наскельні малюнки і рельєфи виникли тут на зорі кам'яного віку. Вони свідчать нам про те, що в п'ятому тисячолітті до нашої ери територія Сахари була вкрита саваною. У той час дощі наповнювали озера й річки, а місцевий тваринний світ відзначався великою різноманітністю. Багато які з тих тварин населяють савани Східної Африки. Первісна людина розводила тварин та збирала рослини. У 4 000-2 000 роках до нашої ери на території Сахари почалася засуха, і до 1 200 року до нашої ери Сахара вже перетворилася на справжню пустелю.
Це відбулося в результаті дуже інтенсивного використання ґрунту і різкої зміни клімату. Сахара й досі продовжує розширюватися за рахунок ерозії ґрунту на прилеглих до неї територіях.
Пустельний ландшафт
Близько чверті сьогоднішньої території Сахари вкривають піски, посеред яких немає жодних ознак життя. Такі піщані пустелі арабською мовою звуться „ерґ". Вони утворилися на старих рівнинах, нанесених річками. Решта частини пустелі Сахара - галькові пустелі „реґі", що утворюються на плато і рівнинах підгір'я. Кам'янисті та щебенисті пустки називаються „хамадами". Сучасний рельєф пустелі сформувалися під впливом опадів, які в давнину були ряснішими. Дощі й нині вносять зміни в ландшафт пустелі, але головну роль у цьому все ж таки відіграє пісок, який повільно рухається. Він має поліруючі властивості і до блиску „начищає" навколишні скелі, виточує біля їх підніжжя поглиблення, а деякі пробиває наскрізь. Тому місцевий рельєф постійно змінюється, набуваючи все нових рис.
ПТАХИ
Більшість птахів пустелі харчуються комахами, проте тут також зустрічаються і хижі види, такі, як соколи і ворони. Зяблики і жайворонки тримаються поблизу оазисів.
Рябки гніздуються в пустелі, літаючи за водою на великі відстані. Коли самець рябка п'є, пір'я на його грудях просочується водою, яку він відносить пташенятам.
КЛІМАТ І РОСЛИННІСТЬ
На більшій частині території Сахари не випадає і 100 мм опадів га рік, тоді як для Центральної Європи нормою є біля 1 000 мм. У деяких районах Сахари роками не випадають дощі, і лише раптова зміна погоди приносить бажану вологу. Нерідко вранішня роса є єдиним джерелом води для тварин, що населяють пустелю. Вдень у пустелі панує нестерпна спека, а вночі настає холод. Рослини пустелі Сахара можна розділити на дві групи. До першої належить більшість видів з розгалуженою кореневою системою і рідким листям. Рослини другої групи, які ще називаються ефемерами, породжують насіння, яке в очікуванні вологи може лежати в грунті довгими роками. Після першого дощу воно дає паростки, які швидко розцвітають і плодоносять - це відбувається в короткий термін, що не перевищує двох тижнів. Проте фінікова пальма не входить до жодної зі згаданих груп.
РЕПТИЛІЇ, АМФІБІЇ І КОМАХИ
Скорпіони, комахи і павуки, що живуть у Сахарі, більшу частину необхідної води отримують з їжею. Тіла багатьох з них покриває хітиновий панцир, який обмежує виведення рідини з організму. Окрім того, більшість комах виділяють воск, який огортає тіло захисною плівкою. Комахи, наприклад, сарана, під час дощу починають розмножуватися з величезною швидкістю. Комахи і інші безхребетні стають джерелом рідини для ящірок та змін. Холодними ночами багато плазунів впадають у заціпеніння, оскільки в них сповільнюється кровообіг.
Вранці вони приймають сонячні ванни і, зігрівшись, вирушають на полювання. Висока температура повітря дуже небезпечна, тому багато ящірок опівдні ховаються під землю. Змії, наприклад, рогата гадюка, глибоко зариваються в прохолодний і вологий ПІСОК. Земноводним для розмноження необхідна вода. Жаби Віф ташеїапіст знаходять вихід з положення, відкладаючи ікрув калюжках, що утворилися після дощу.
Семья Пушкина - одна из наиболее интересных для изучения тем, ведь род был одним из древних России. Схема родословной, упоминаемой в Государевым родословце, относится к XVI веку. Фамилия происходила от прозвища некоего Григория Пушки. Род имеет дворянский герб.
дворянский герб.
Содержание:
Предки А. С. Пушкина Родители А. С. Пушкина Дети в семье Пушкиных Семья А. С. Пушкина Потомки А. С. Пушкина Интересные факты
Предки А. С. Пушкина
Генеалогическое древо рода Пушкиных венчает имя великого поэта. Но корни уходят в средневековую Русь. В своем стихотворении, которое так и называется “Моя родословная”, А. С. Пушкин упоминает своих предков, служивших Александру Невскому и Ивану Грозному. Самый известный - прадедушка по материнской линии, Абрам Петрович Ганнибал. Биография этого человека была богатой. По происхождению он был арап, родом из Византии. Его подарили императору как некую экзотику. Арап стал любимцем Петра Великого, ему дали имя и отчество. Абрам Петрович служил при дворе: изучал инженерное дело, фортификацию. После смерти императора Ганнибал попал в опалу.1
Николай Петрухин
18 подписчиков
Семья А. С. Пушкина - история и интересные факты родословной
Партнерский материал
10 апреля
1,8 тыс. дочитываний
1,5 мин.
Семья Пушкина - одна из наиболее интересных для изучения тем, ведь род был одним из древних России. Схема родословной, упоминаемой в Государевым родословце, относится к XVI веку. Фамилия происходила от прозвища некоего Григория Пушки. Род имеет дворянский герб.
дворянский герб.
Содержание:
Предки А. С. Пушкина Родители А. С. Пушкина Дети в семье Пушкиных Семья А. С. Пушкина Потомки А. С. Пушкина Интересные факты
Предки А. С. Пушкина
Генеалогическое древо рода Пушкиных венчает имя великого поэта. Но корни уходят в средневековую Русь. В своем стихотворении, которое так и называется “Моя родословная”, А. С. Пушкин упоминает своих предков, служивших Александру Невскому и Ивану Грозному. Самый известный - прадедушка по материнской линии, Абрам Петрович Ганнибал. Биография этого человека была богатой. По происхождению он был арап, родом из Византии. Его подарили императору как некую экзотику. Арап стал любимцем Петра Великого, ему дали имя и отчество. Абрам Петрович служил при дворе: изучал инженерное дело, фортификацию. После смерти императора Ганнибал попал в опалу.
Семья А. С. Пушкина - история и интересные факты родословной
Долгое время Абрам Петрович жил в Прибалтике, где и познакомился со своей второй женой, прабабкой поэта, немкой по происхождению - Христиной-Региной фон Шеберг. Брак был удачным. Со второй женой у прадеда было 11 детей. Третий сын, Осип Абрамович - дед поэта. Он был военным, карьера складывалась удачно. А вот семейная жизнь не удалась. Женился Осип на богатой и родовитой Марии Алексеевне Пушкиной. Но что-то не заладилось, и он уехал в Михайловское, где провернул брачную аферу: женился на Устинье Толстой, объявив свою первую жену умершей. Вскоре обман раскрылся. Последовало наказание - галерные работы на Черноморском флоте. Уйдя в отставку, Осип Абрамович доживал в Михайловском, обустраивая имение. Его первая жена, Мария Алексеевна Ганнибал, посвятила себя дочери Надежде и ее семье, матери поэта.
Близько чверті сьогоднішньої території Сахари вкривають піски, посеред яких немає жодних ознак життя. Такі піщані пустелі арабською мовою звуться „ерґ". Вони утворилися на старих рівнинах, нанесених річками. Решта частини пустелі Сахара - галькові пустелі „реґі", що утворюються на плато і рівнинах підгір'я. Кам'янисті та щебенисті пустки називаються „хамадами". Сучасний рельєф пустелі сформувалися під впливом опадів, які в давнину були ряснішими. Дощі й нині вносять зміни в ландшафт пустелі, але головну роль у цьому все ж таки відіграє пісок, який повільно рухається. Він має поліруючі властивості і до блиску „начищає" навколишні скелі, виточує біля їх підніжжя поглиблення, а деякі пробиває наскрізь. Тому місцевий рельєф постійно змінюється, набуваючи все
Мешканці Сахари
Сахара - найбільша і найспекотніша пустеля у світі, її мешканці постійно повинні боротися за виживання. Тут живуть тільки найвитриваліші види тварин.
Основні дані:
Походження
У центральній частині пустелі Сахара, на південному сході Алжиру знаходяться Ахаггарські гори. У цих горах були відкриті печери, стіни яких оповідають про далеке минуле цієї пустелі. Наскельні малюнки і рельєфи виникли тут на зорі кам'яного віку. Вони свідчать нам про те, що в п'ятому тисячолітті до нашої ери територія Сахари була вкрита саваною. У той час дощі наповнювали озера й річки, а місцевий тваринний світ відзначався великою різноманітністю. Багато які з тих тварин населяють савани Східної Африки. Первісна людина розводила тварин та збирала рослини. У 4 000-2 000 роках до нашої ери на території Сахари почалася засуха, і до 1 200 року до нашої ери Сахара вже перетворилася на справжню пустелю.
Це відбулося в результаті дуже інтенсивного використання ґрунту і різкої зміни клімату. Сахара й досі продовжує розширюватися за рахунок ерозії ґрунту на прилеглих до неї територіях.
Пустельний ландшафт
Близько чверті сьогоднішньої території Сахари вкривають піски, посеред яких немає жодних ознак життя. Такі піщані пустелі арабською мовою звуться „ерґ". Вони утворилися на старих рівнинах, нанесених річками. Решта частини пустелі Сахара - галькові пустелі „реґі", що утворюються на плато і рівнинах підгір'я. Кам'янисті та щебенисті пустки називаються „хамадами". Сучасний рельєф пустелі сформувалися під впливом опадів, які в давнину були ряснішими. Дощі й нині вносять зміни в ландшафт пустелі, але головну роль у цьому все ж таки відіграє пісок, який повільно рухається. Він має поліруючі властивості і до блиску „начищає" навколишні скелі, виточує біля їх підніжжя поглиблення, а деякі пробиває наскрізь. Тому місцевий рельєф постійно змінюється, набуваючи все нових рис.
ПТАХИ
Більшість птахів пустелі харчуються комахами, проте тут також зустрічаються і хижі види, такі, як соколи і ворони. Зяблики і жайворонки тримаються поблизу оазисів.
Рябки гніздуються в пустелі, літаючи за водою на великі відстані. Коли самець рябка п'є, пір'я на його грудях просочується водою, яку він відносить пташенятам.
КЛІМАТ І РОСЛИННІСТЬ
На більшій частині території Сахари не випадає і 100 мм опадів га рік, тоді як для Центральної Європи нормою є біля 1 000 мм. У деяких районах Сахари роками не випадають дощі, і лише раптова зміна погоди приносить бажану вологу. Нерідко вранішня роса є єдиним джерелом води для тварин, що населяють пустелю. Вдень у пустелі панує нестерпна спека, а вночі настає холод. Рослини пустелі Сахара можна розділити на дві групи. До першої належить більшість видів з розгалуженою кореневою системою і рідким листям. Рослини другої групи, які ще називаються ефемерами, породжують насіння, яке в очікуванні вологи може лежати в грунті довгими роками. Після першого дощу воно дає паростки, які швидко розцвітають і плодоносять - це відбувається в короткий термін, що не перевищує двох тижнів. Проте фінікова пальма не входить до жодної зі згаданих груп.
РЕПТИЛІЇ, АМФІБІЇ І КОМАХИ
Скорпіони, комахи і павуки, що живуть у Сахарі, більшу частину необхідної води отримують з їжею. Тіла багатьох з них покриває хітиновий панцир, який обмежує виведення рідини з організму. Окрім того, більшість комах виділяють воск, який огортає тіло захисною плівкою. Комахи, наприклад, сарана, під час дощу починають розмножуватися з величезною швидкістю. Комахи і інші безхребетні стають джерелом рідини для ящірок та змін. Холодними ночами багато плазунів впадають у заціпеніння, оскільки в них сповільнюється кровообіг.
Вранці вони приймають сонячні ванни і, зігрівшись, вирушають на полювання. Висока температура повітря дуже небезпечна, тому багато ящірок опівдні ховаються під землю. Змії, наприклад, рогата гадюка, глибоко зариваються в прохолодний і вологий ПІСОК. Земноводним для розмноження необхідна вода. Жаби Віф ташеїапіст знаходять вихід з положення, відкладаючи ікрув калюжках, що утворилися після дощу.
Семья Пушкина - одна из наиболее интересных для изучения тем, ведь род был одним из древних России. Схема родословной, упоминаемой в Государевым родословце, относится к XVI веку. Фамилия происходила от прозвища некоего Григория Пушки. Род имеет дворянский герб.
дворянский герб.
Содержание:
Предки А. С. Пушкина Родители А. С. Пушкина Дети в семье Пушкиных Семья А. С. Пушкина Потомки А. С. Пушкина Интересные факты
Предки А. С. Пушкина
Генеалогическое древо рода Пушкиных венчает имя великого поэта. Но корни уходят в средневековую Русь. В своем стихотворении, которое так и называется “Моя родословная”, А. С. Пушкин упоминает своих предков, служивших Александру Невскому и Ивану Грозному. Самый известный - прадедушка по материнской линии, Абрам Петрович Ганнибал. Биография этого человека была богатой. По происхождению он был арап, родом из Византии. Его подарили императору как некую экзотику. Арап стал любимцем Петра Великого, ему дали имя и отчество. Абрам Петрович служил при дворе: изучал инженерное дело, фортификацию. После смерти императора Ганнибал попал в опалу.1
Николай Петрухин
18 подписчиков
Семья А. С. Пушкина - история и интересные факты родословной
Партнерский материал
10 апреля
1,8 тыс. дочитываний
1,5 мин.
Семья Пушкина - одна из наиболее интересных для изучения тем, ведь род был одним из древних России. Схема родословной, упоминаемой в Государевым родословце, относится к XVI веку. Фамилия происходила от прозвища некоего Григория Пушки. Род имеет дворянский герб.
дворянский герб.
Содержание:
Предки А. С. Пушкина Родители А. С. Пушкина Дети в семье Пушкиных Семья А. С. Пушкина Потомки А. С. Пушкина Интересные факты
Предки А. С. Пушкина
Генеалогическое древо рода Пушкиных венчает имя великого поэта. Но корни уходят в средневековую Русь. В своем стихотворении, которое так и называется “Моя родословная”, А. С. Пушкин упоминает своих предков, служивших Александру Невскому и Ивану Грозному. Самый известный - прадедушка по материнской линии, Абрам Петрович Ганнибал. Биография этого человека была богатой. По происхождению он был арап, родом из Византии. Его подарили императору как некую экзотику. Арап стал любимцем Петра Великого, ему дали имя и отчество. Абрам Петрович служил при дворе: изучал инженерное дело, фортификацию. После смерти императора Ганнибал попал в опалу.
Семья А. С. Пушкина - история и интересные факты родословной
Долгое время Абрам Петрович жил в Прибалтике, где и познакомился со своей второй женой, прабабкой поэта, немкой по происхождению - Христиной-Региной фон Шеберг. Брак был удачным. Со второй женой у прадеда было 11 детей. Третий сын, Осип Абрамович - дед поэта. Он был военным, карьера складывалась удачно. А вот семейная жизнь не удалась. Женился Осип на богатой и родовитой Марии Алексеевне Пушкиной. Но что-то не заладилось, и он уехал в Михайловское, где провернул брачную аферу: женился на Устинье Толстой, объявив свою первую жену умершей. Вскоре обман раскрылся. Последовало наказание - галерные работы на Черноморском флоте. Уйдя в отставку, Осип Абрамович доживал в Михайловском, обустраивая имение. Его первая жена, Мария Алексеевна Ганнибал, посвятила себя дочери Надежде и ее семье, матери поэта.