1. Из каких основных социальных слоев происходили новые
российские капиталисты?
2. Что общего и различного было в приватизации через «ваучеры» и
через «залог»?
3. В чем заключались причины финансового кризиса 1998 г.?
4. Почему вскоре после финансового кризиса 1998 г. в России
начался долго рост экономики?
5. Почему в 1994 г. не удалось урегулировать противоречия
российского и чеченского руководства мирным путем?
6. Почему война в Чечне возобновилась в 1999 г.?
7. Каким образом возобновление войны в Чечне повлияло на
предвыборные кампании 1999–2000 гг.?
8. Как вы думаете, почему В. Путин, который еще в начале 1999 г. не
был широко известен среди граждан России, в 2000 г. выиграл
президентские выборы?
Капитал - это совокупность собственного и заемного капитала.
Собственный капитал - сумма уставного, резервного и добавочного капитала, а также нераспределенной прибыли и прочих резервов. В бухгалтерской отчетности собственный капитал отражается в разделе III Баланса и Отчете об изменениях капитала.
Изменения в собственном капитале организации между началом и концом отчетного периода отражают увеличение или уменьшение ее чистых активов в течение периода. В условиях доминирования финансовой концепции капитала изменение величины чистых активов свидетельствует об изменении собственного капитала организации, т.е. о росте или снижении ее капитализации за период.
Заемный капитал - это кредиты, займы и кредиторская задолженность, т.е. обязательства организации перед физическими и юридическими лицами.
Римський імператор, який правив у 284—305 роках н. е. Діоклетіан відомий тим, що жорстоко переслідував християн. Один з його указів вимагав знищувати копії Святих Писань. Незважаючи на його спроби знищити всі рукописи перших християн, тисячі стародавніх рукописів і фрагментів збереглися до наших днів. (Див. додаток А3, «Як Біблія дійшла до наших днів».)
Діоклетіан народився у римській провінції Далмація. При народженні йому дали ім’я Діокл; його повне ім’я — Гай Аврелій Валерій Діоклетіан. У 285 році н. е. він став єдиновладним правителем Римської імперії. Діоклетіан провів реформи, які стосувалися різних сфер життя і до зміцнити імперію. Він здійснив новий адміністративний поділ і запровадив тетрархію, тобто чотиривладдя. Діоклетіан також поділив імперію на східну і західну частини, що, на думку деяких істориків, стало передумовою виникнення Візантійської імперії. У 305 році н. е. Діоклетіан зрікся влади і через кілька років помер; під кінець життя він повністю розчарувався у своїх наступниках, які ніяк не могли поділити владу.
Завершальні роки правління Діоклетіана ввійшли в історію як період останнього найжорстокішого гоніння християн. Серед причин такого гоніння називають бажання влади відновити цілковиту єдність імперії,— а нова релігія, як вважалося, сприяла сепаратистським настроям,— і вплив філософів, які виступали проти християн. Ще однією причиною міг бути вплив Діоклетіанового наступника, Галерія,— фанатичного послідовника традиційної римської релігії.