1. К чему стремились первые Романовы? Каково было положение царя? В чем оно выражалось? 2. Каковы были функции Боярской думы? Опишите ее структуру. Что постепенно произошло с Боярской думой и Земским собором?
Крымская война проходила в период с 1853 по 1856 годы. По сути, это был конфликт между Россией и антироссийской коалицией, которая состояла из Османской империи, Франции, Сардинии, Англии.
У всех были свои «державные» причины участвовать в войне.
Например, причины были такими:
• Россия все еще пытается вернуть утраченные проливы в Черном море
• Османская империя все еще питает надежды вернуть утраченные в веке территории
• Англия (как и Франция) мечтают помешать России достигнуть гегемонии на Ближнем Востоке
• Кому будут принадлежать святые места в Вифлееме и Иерусалиме так и не было решено
Повод: опять же святые места на территории современного Израиля. Возник вопрос кто будет хозяином и это случилось еще в 1850 году.
Россия поддерживает православный фронт, а остальные – католический, потому что Англия и Франция – католики, а Османской империи принадлежит Палестина.
Россия не была довольна таким стечением обстоятельств, объявила войну и оказалась в изоляции.
Крымская война делится на 2 части:
• С 1853 по 1854 годы – сюда входит Синопское сражение, и в целом Россия вела бои успешно
• С 1854 по 1856 годы – к войне подключаются Англия и Франция, происходит оборона Севастополя, а России больше не везет.
По итогам:
Все страны подписали Парижский мирный договор, по которому:
• Россия потеряла юг Бессарабии
• Россия не могла иметь военно-морские силы на Черном море
• Россия более не имела черноморских крепостей
Россия теперь имела нулевое влияние во всем регионе, включая Балканы
У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 pp. до н.е.). Він продовжив справу свого батька. Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії.
У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р. до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили східний похід.
Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III. А Персії протистояла згуртована армія Александра, що складалась із збройних сил усіх великих грецьких полісів, окрім Спарти.
Командувач перської армії Мемнон, розуміючи, що сили нерівні, пропонував заманювати македонців у глиб Персії, знищуючи запаси продовольства та кормів для коней, щоб потім, коли армія Александра буде знесилена, завдати їй нищівної поразки. Але Дарій боявся зради сатрапів і не погодився з планом Мемнона.
Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Ґранік у 334 р. до н.е. Александр зіткнувся з найбільшбоєздатною частиною перського війська – грецькими найманцями. Він вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів – кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Потім ударила кіннота, яка розбила ворожу кавалерію й грецьких найманців. Перемогу було здобуто. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом.
Крымская война проходила в период с 1853 по 1856 годы. По сути, это был конфликт между Россией и антироссийской коалицией, которая состояла из Османской империи, Франции, Сардинии, Англии.
У всех были свои «державные» причины участвовать в войне.
Например, причины были такими:
• Россия все еще пытается вернуть утраченные проливы в Черном море
• Османская империя все еще питает надежды вернуть утраченные в веке территории
• Англия (как и Франция) мечтают помешать России достигнуть гегемонии на Ближнем Востоке
• Кому будут принадлежать святые места в Вифлееме и Иерусалиме так и не было решено
Повод: опять же святые места на территории современного Израиля. Возник вопрос кто будет хозяином и это случилось еще в 1850 году.
Россия поддерживает православный фронт, а остальные – католический, потому что Англия и Франция – католики, а Османской империи принадлежит Палестина.
Россия не была довольна таким стечением обстоятельств, объявила войну и оказалась в изоляции.
Крымская война делится на 2 части:
• С 1853 по 1854 годы – сюда входит Синопское сражение, и в целом Россия вела бои успешно
• С 1854 по 1856 годы – к войне подключаются Англия и Франция, происходит оборона Севастополя, а России больше не везет.
По итогам:
Все страны подписали Парижский мирный договор, по которому:
• Россия потеряла юг Бессарабии
• Россия не могла иметь военно-морские силы на Черном море
• Россия более не имела черноморских крепостей
Россия теперь имела нулевое влияние во всем регионе, включая Балканы
1. Східний похід Александра
У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 pp. до н.е.). Він продовжив справу свого батька. Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії.
У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р. до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили східний похід.
Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III. А Персії протистояла згуртована армія Александра, що складалась із збройних сил усіх великих грецьких полісів, окрім Спарти.
Командувач перської армії Мемнон, розуміючи, що сили нерівні, пропонував заманювати македонців у глиб Персії, знищуючи запаси продовольства та кормів для коней, щоб потім, коли армія Александра буде знесилена, завдати їй нищівної поразки. Але Дарій боявся зради сатрапів і не погодився з планом Мемнона.
Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Ґранік у 334 р. до н.е. Александр зіткнувся з найбільшбоєздатною частиною перського війська – грецькими найманцями. Він вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів – кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Потім ударила кіннота, яка розбила ворожу кавалерію й грецьких найманців. Перемогу було здобуто. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом.
Объяснение: