1) Происходили по 1 концепции-миграционной (дунайская,прибалтийская), а вторая концепция автохтонная- славяне как этнос сформировались на восточноевропейской равнине.
2) Из-за нападения и дальнейшего угнетения волхов (возможных римлян) на дунайских славян, также от голода, возникшего в Сибири во время последнего похолодания, часть славянских народов покинули Родину и начали осваивать новые земли.
3) Великое переселение народов по-разному сказалось на развитии южных, западных и восточных славян. Наиболее сильным натиск кочевых племен был на южных славян, потомками которых являются современные болгары, словенцы, сербы, черногорцы и хорваты.
Великое переселение народов в III – IV вв. вызвали дальнейшую колонизацию славян, раздробили их на западную и восточную, а затем и южную ветви, окончательно обособив в своем историческом развитии от западноевропейских народов.
4) -
5) С самого начала на развитие культуры Древней Руси огромное влияние оказала Византия. Однако Русь не просто слепо копировала культурные достижения других стран и народов, она адаптировала их к своим культурным традициям, к своему дошедшему из глубины веков народному опыту, пониманию окружающего мира. Поэтому правильней будет говорить не о простом заимствовании, а о переработке, переосмыслении тех или иных идей, которые в итоге на русской почве приобретали оригинальный вид.
6) –
7) Оно формировалось под влиянием мощных соседних империй, нередко представляло историческую переработку или прямое
8) заимствование их институтов права. Собственные правовые памятники у западных и южных славян появились относительно поздно.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
1) Происходили по 1 концепции-миграционной (дунайская,прибалтийская), а вторая концепция автохтонная- славяне как этнос сформировались на восточноевропейской равнине.
2) Из-за нападения и дальнейшего угнетения волхов (возможных римлян) на дунайских славян, также от голода, возникшего в Сибири во время последнего похолодания, часть славянских народов покинули Родину и начали осваивать новые земли.
3) Великое переселение народов по-разному сказалось на развитии южных, западных и восточных славян. Наиболее сильным натиск кочевых племен был на южных славян, потомками которых являются современные болгары, словенцы, сербы, черногорцы и хорваты.
Великое переселение народов в III – IV вв. вызвали дальнейшую колонизацию славян, раздробили их на западную и восточную, а затем и южную ветви, окончательно обособив в своем историческом развитии от западноевропейских народов.
4) -
5) С самого начала на развитие культуры Древней Руси огромное влияние оказала Византия. Однако Русь не просто слепо копировала культурные достижения других стран и народов, она адаптировала их к своим культурным традициям, к своему дошедшему из глубины веков народному опыту, пониманию окружающего мира. Поэтому правильней будет говорить не о простом заимствовании, а о переработке, переосмыслении тех или иных идей, которые в итоге на русской почве приобретали оригинальный вид.
6) –
7) Оно формировалось под влиянием мощных соседних империй, нередко представляло историческую переработку или прямое
8) заимствование их институтов права. Собственные правовые памятники у западных и южных славян появились относительно поздно.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська