1.какие народы воевали вместе с казахском ханством против джунгар
2.цель захвата джунгар на казахстан
3.последствия джунг.нашесвия для города и для степняков(села)
4.отличия и общее( не менее 5 )в борьбе казахов с джунгарами до 1723 года и после 1723 года .
5.какими качествами обладал хан абулхаир как дипломат, военноначальник ,политик ,личные качества (не менее 5 аргументов )

Перша Марокканська криза, 1905-1906 рр.

Виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко: Німеччина спробувала перешкодити Франції встановити своє панування в Марокко (Північна Африка); конфлікт було розв’язано на користь Франції.

Друга Марокканська криза, 1911 р.

Викликана продовженням суперечок між Францією та Німеччиною; завершилась підписанням угоди, за якою німці погоджувалися на французьке домінування в Марокко й отримували натомість територію в колонії Середнє Конго.

Боснійська криза, 1908-1909 рр.

Міжнародний конфлікт, викликаний анексією Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини; визнання анексії Росією.

Італійсько-турецька війна, 1911-1912 рр.

Протистояння між Османською імперією та Італією, результатом якого стало захоплення Італією Лівії та островів Родос і Додеканес поблизу Малої Азії.

Перша Балканська війна, 1912-1913 рр.

Війна Балканського союзу (Болгарія, Греція, Сербія, Чорногорія) проти Османської імперії, яка завершилася підписанням договору, за яким Туреччина втратила європейські території на захід від лінії Енос - Медея та визнала незалежність Албанії.

Друга Балканська війна, 1913 р.

Швидкоплинна війна за розподіл Македонії між Болгарією, з одного боку, та Османською імперією, Румунією, Чорногорією, Сербією і Грецією – з іншого; війна була спровокована Австро-Угорщиною та Німеччиною, які прагнули розвалити Балканський союз. Протистояння завершилось поразкою Болгарії, Сербії та отриманням Туреччиною більшої частини Македонії, а Фракією та Румунією – Південної Добруджі

8.розв'язання "українського питання".  визрів розгорнутий план "Randstaatentheorie" ("Теорія сусідніх держав"), який мав на меті прискорити розв'язання питань польського, балтійських та українського народів.

Объяснение:

Польська державна політика щодо галицьких українців була спрямована на ліквідацію процесу українського націотворення та обмеження можливостей соціального розвитку та росту українців. Однак, порівняно з відповідною політикою комуністичного режиму в Радянському союзі в міжвоєнний період, репресивні заходи польської держави щодо українців були відносно слабкими та не змогли серйозно підірвати розвиток української національної спільноти в Галичині.

Відчуженим від польської держави галицьким українцям, попри репресії, вдалося розбудувати сильне національне громадянське суспільство, що охоплювало усі сфери тогочасного суспільного життя.

Український національний рух і Греко-Католицька Церква були головними ідеологічними та організаційними чинниками в українському суспільно-політичному житті в Галичині в міжвоєнний період.

Визначальна роль національного руху в українському суспільстві в Галичині була зумовлена незадоволеністю національно-визвольних прагнень галицьких українців.

Велика роль Греко-Католицької Церкви (далі - також ГКЦ) у житті галицьких українців в 20-30 рр. зумовлювалася не тільки тим, що вона була в тому часі майже безальтернативним і традиційним носієм християнської релігії серед галицьких українців.

Ставлення польської держави до Греко-Католицької Церкви в 20-30 рр. розвивалось в руслі їх асиміляційно-репресивної політики щодо галицьких українців загалом і мало на меті денаціоналізацію Церкви, тобто усунення прихильників українського національного руху з рядів греко-католицького духовенства на користь лояльних до польської держави.