Мао Цзэдун (1893—1976), китайский государственный и политический деятель. Родился 26 декабря 1893 г. в деревне Шаошань (провинция Хунань) в семье разбогатевшего крестьянина. Окончил школу и педагогическое училище (1913— 1918 гг.); работал заведующего библиотекой Пекинского университета
В 1919 г. вступил в марксистский кружок, в 1921 г. стал одним из основателей Коммунистической партии Китая (КПК)
В 1921—1925 гг. выполнял организационные задания руководства КПК, затем начал активную деятельность по созданию крестьянских союзов в деревнях
В апреле 1927 г. Чан Кайши развязал антикоммунистическую кампанию, и руководство КПК взяло курс на вооружённые восстания
В 1928—1934 гг. Мао Цзэдун организовал и возглавил Китайскую советскую республику в сельских районах на юге Центрального Китая, а после её разгрома повёл коммунистические отряды в знаменитый Великий поход на север Китая.
Во время японской агрессии в Северном Китае (1937—1945 гг.) КПК руководила движением сопротивления, а с 1945 г. возобновила гражданскую войну с Чан Кайши. После победы коммунистов (1949 г.) Мао Цзэдун стал главой Китайской Народной Республики (КНР), оставаясь также председателем ЦК КПК (этот пост он занимал с 1943 г.). Он возлагал большие надежды на экономическую и техническую СССР
В 1950— 1956 гг. репрессиям подверглись разного рода «контрреволюционеры», при этом в стране проходила аграрная революция, обобществлялись промышленность и торговля
В 1957—1958 гг. Мао Цзэдун выдвинул программу социально-экономического развития, известную как «большой скачок»: огромные трудовые ресурсы были брошены на создание сельскохозяйственных коммун и мелких промышленных предприятий в деревне. Вводился принцип равного распределения доходов, ликвидировались остатки частных предприятий и система материальных стимулов
В итоге китайская экономика пришла в состояние глубокой депрессии. В 1959 г. Мао Цзэдун оставил пост главы государства. Он сыграл определяющую роль в нараставших идеологических распрях Китая и СССР. В начале 60-х гг. Мао был озабочен некоторыми хозяйственными и политическими тенденциями: считал, что отступление от принципов «большого скачка» зашло слишком далеко и некоторые лица в руководстве КПК не хотят строить социализм
В 1966 г. мир узнал о «культурной революции» в Китае, с которой предполагалось очистить КПК от всех, кто «пошёл по капиталистическому пути». «Культурная революция» завершилась в 1968 г. — у Мао Цзэдуна появились опасения, что СССР может воспользоваться политической нестабильностью и нанести внезапный удар по Китаю
В 1971 г. он передал полномочия главы КПК Чжоу Эньлаю, под руководством которого (и при личном одобрении Мао Цзэдуна) Китай взял курс на мирное сосуществование с США. Умер 9 сентября 1976 г. в Пекине.
ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.
Мао Цзэдун (1893—1976), китайский государственный и политический деятель. Родился 26 декабря 1893 г. в деревне Шаошань (провинция Хунань) в семье разбогатевшего крестьянина. Окончил школу и педагогическое училище (1913— 1918 гг.); работал заведующего библиотекой Пекинского университета
В 1919 г. вступил в марксистский кружок, в 1921 г. стал одним из основателей Коммунистической партии Китая (КПК)
В 1921—1925 гг. выполнял организационные задания руководства КПК, затем начал активную деятельность по созданию крестьянских союзов в деревнях
В апреле 1927 г. Чан Кайши развязал антикоммунистическую кампанию, и руководство КПК взяло курс на вооружённые восстания
В 1928—1934 гг. Мао Цзэдун организовал и возглавил Китайскую советскую республику в сельских районах на юге Центрального Китая, а после её разгрома повёл коммунистические отряды в знаменитый Великий поход на север Китая.
Во время японской агрессии в Северном Китае (1937—1945 гг.) КПК руководила движением сопротивления, а с 1945 г. возобновила гражданскую войну с Чан Кайши. После победы коммунистов (1949 г.) Мао Цзэдун стал главой Китайской Народной Республики (КНР), оставаясь также председателем ЦК КПК (этот пост он занимал с 1943 г.). Он возлагал большие надежды на экономическую и техническую СССР
В 1950— 1956 гг. репрессиям подверглись разного рода «контрреволюционеры», при этом в стране проходила аграрная революция, обобществлялись промышленность и торговля
В 1957—1958 гг. Мао Цзэдун выдвинул программу социально-экономического развития, известную как «большой скачок»: огромные трудовые ресурсы были брошены на создание сельскохозяйственных коммун и мелких промышленных предприятий в деревне. Вводился принцип равного распределения доходов, ликвидировались остатки частных предприятий и система материальных стимулов
В итоге китайская экономика пришла в состояние глубокой депрессии. В 1959 г. Мао Цзэдун оставил пост главы государства. Он сыграл определяющую роль в нараставших идеологических распрях Китая и СССР. В начале 60-х гг. Мао был озабочен некоторыми хозяйственными и политическими тенденциями: считал, что отступление от принципов «большого скачка» зашло слишком далеко и некоторые лица в руководстве КПК не хотят строить социализм
В 1966 г. мир узнал о «культурной революции» в Китае, с которой предполагалось очистить КПК от всех, кто «пошёл по капиталистическому пути». «Культурная революция» завершилась в 1968 г. — у Мао Цзэдуна появились опасения, что СССР может воспользоваться политической нестабильностью и нанести внезапный удар по Китаю
В 1971 г. он передал полномочия главы КПК Чжоу Эньлаю, под руководством которого (и при личном одобрении Мао Цзэдуна) Китай взял курс на мирное сосуществование с США. Умер 9 сентября 1976 г. в Пекине.
ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.