Як уже зазначалося, сучасний світ надзвичайно складний, суперечливий і динамічний. У ньому постійно відбуваються глибокі й багатопланові зміни, трансформації. Людство постійно позбавляється застарілих форм суспільного життя і набуває нових, ефективніших зразків. Проте цей поступ не є однозначним. Для нього характерні як висхідна, так і низхідна тенденції. Часто гається "тупцювання" на місці або рух по колу з повторенням пройденого та поверненням до висхідної основи. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема спрямованості руху, розвитку соціуму в цілому чи його окремих сфер.
Теоретичною й методологічною основою для розкриття цієї проблеми є знання закону заперечення заперечення. Механізм його дії дає змогу розкрити напрям цього розвитку й показати поетапне сходження суспільства (людства) до якісно вищих зразків. Такий процес розвитку характеризується як прогресивний.
Ідея суспільного прогресу складалась поступово, "пробиваючи" собі дорогу та утверджуючись у суспільній думці. Ці знання постійно змінювались і збагачувались соціальним досвідом. Нині вважається, що прогрес - це форма розвитку, яка характеризується спрямованістю, переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до все більш досконалого. Зворотний процес розвитку називається регресом. Ідея суспільного прогресу виходить із того, що людство невпинно рухається вперед, ускладнюється у своєму розвитку, набуваючи якісно нових форм (станів).
У філософській та науковій літературі існує розмаїття поглядів на прогрес, його місце в історії, форми і темпи розвитку та здійснення. В свій час В.І Ленін зазначав, що уявляти всесвітню історію тільки такою, що рівно й акуратно йде вперед, без гігантських стрибків назад, "не діалектично, не науково, теоретично невірно"1. Відповідно, й в історико-філософській думці прослідковуються як оптимістичні, так і песимістичні погляди на суспільний розвиток.
Стойкая многоукладность, незавершенность процессов образования классов, сохранение пережитков патриархально-родовых и рабовладельческих отношений, неравномерность хозяйственного и социального развития различных районов обширной территории затрудняют точное выделение того временного рубежа, с которого можно датировать начало средневековой истории традиционного Китая. Eще в Древнем Китае складывается крупное частное землевладение, основанное на различных формах эксплуатации не потерявших свободы малоземельных и безземельных крестьян. Широкое развитие приобретает и эксплуатация податного крестьянства государством путем взимания ренты-налога.
При периодизации истории Китая в средние века необходимо учитывать периодические смены царствующих династий и становления крупных империй. Государство непосредственно испытывало на себе влияние частых в это время народных восстаний, которые приводили к тем или иным изменениям в социально-классовой структуре, а также в политических и правовых институтах.
Суспільний прогрес, його сутність та критерії
Як уже зазначалося, сучасний світ надзвичайно складний, суперечливий і динамічний. У ньому постійно відбуваються глибокі й багатопланові зміни, трансформації. Людство постійно позбавляється застарілих форм суспільного життя і набуває нових, ефективніших зразків. Проте цей поступ не є однозначним. Для нього характерні як висхідна, так і низхідна тенденції. Часто гається "тупцювання" на місці або рух по колу з повторенням пройденого та поверненням до висхідної основи. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема спрямованості руху, розвитку соціуму в цілому чи його окремих сфер.
Теоретичною й методологічною основою для розкриття цієї проблеми є знання закону заперечення заперечення. Механізм його дії дає змогу розкрити напрям цього розвитку й показати поетапне сходження суспільства (людства) до якісно вищих зразків. Такий процес розвитку характеризується як прогресивний.
Ідея суспільного прогресу складалась поступово, "пробиваючи" собі дорогу та утверджуючись у суспільній думці. Ці знання постійно змінювались і збагачувались соціальним досвідом. Нині вважається, що прогрес - це форма розвитку, яка характеризується спрямованістю, переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до все більш досконалого. Зворотний процес розвитку називається регресом. Ідея суспільного прогресу виходить із того, що людство невпинно рухається вперед, ускладнюється у своєму розвитку, набуваючи якісно нових форм (станів).
У філософській та науковій літературі існує розмаїття поглядів на прогрес, його місце в історії, форми і темпи розвитку та здійснення. В свій час В.І Ленін зазначав, що уявляти всесвітню історію тільки такою, що рівно й акуратно йде вперед, без гігантських стрибків назад, "не діалектично, не науково, теоретично невірно"1. Відповідно, й в історико-філософській думці прослідковуються як оптимістичні, так і песимістичні погляди на суспільний розвиток.
Стойкая многоукладность, незавершенность процессов образования классов, сохранение пережитков патриархально-родовых и рабовладельческих отношений, неравномерность хозяйственного и социального развития различных районов обширной территории затрудняют точное выделение того временного рубежа, с которого можно датировать начало средневековой истории традиционного Китая. Eще в Древнем Китае складывается крупное частное землевладение, основанное на различных формах эксплуатации не потерявших свободы малоземельных и безземельных крестьян. Широкое развитие приобретает и эксплуатация податного крестьянства государством путем взимания ренты-налога.
При периодизации истории Китая в средние века необходимо учитывать периодические смены царствующих династий и становления крупных империй. Государство непосредственно испытывало на себе влияние частых в это время народных восстаний, которые приводили к тем или иным изменениям в социально-классовой структуре, а также в политических и правовых институтах.
Объяснение: