1) КР «Саяси жаппай қуғын-сүргін құрбандарын ақтау» туралы заң. 2) 25833 адам партиядан шығарылып, 8544-іне «халық жаулары» немесе
3) БК(б)П Қазақ өлкелік партия комитетінің бірінші хатшылығына Ф.И. По-
8. Хронологиялық реттілікпен орналастыр:
«халық жауларының сыбайластары» т.б. айыптар тағылды.
лощекиннің келуі.
4) «Буржуазияшыл ұлтшылдар» атанған Алашорданың бұрынғы кайра
керлерінің бәрі тұтқындалды.
5) Алаш қозғалысының көрнекті қайраткерлерін ақтау науқаны басталды.​

Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат

У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).

Упадок деревни во второй половине XVII – первой половине XVIII в.Многочисленные войны, происшедшие на территории Беларуси во второй половине XVII в., принесли огромные разрушения и уничтожили значительную часть населения. Количество жителей на белорусских землях сократилось почти вдвое.На сейме Речи Посполитой 1661 г. отмечалось, что разрушения охватили почти всю территорию Беларуси. Например, Гродненский повет был «превращен в руины, и подавляющая часть его сожжена». Ошмянский и Браславский поветы «совершенно разрушены врагом». Наиболее пострадали от военных действий деревни и крестьяне около Полоцка, Мстиславля, Орши, Минска, Речицы. В меньшей степени были разорены западные поветы, в частности Лидский, Слонимский и Волковысский.К 1700 г. количество жителей Беларуси увеличилось до 2,2 млн человек, но новые людские потери принесла Северная война 1700—1721 гг. Численность населения вновь сократилась до 1,5 млн человек. В частности, на Могилевщине деревня сильно обезлюдела. В некоторых селах осталось по три-четыре человека.Военные действия и уменьшение численности населения привели к увеличению пустошей (необработанной пахотной земли). Только в районе Кричева в 1712 г. из 279 волок стояли необработанными 204. У крестьян сокращалось количество домашнего скота. Например, в Копысском графстве в 1710 г. осталось только 279 лошадей. То же было характерно и для западной части белорусских земель. Так, на Кобринщине не имела лошадей и волов 1/3 часть крестьянских дворов.)