1) На основании материала закончите предложения А. Основным источником информации о жизни древних людей являют
и
Б. Орудия труда в палеолите изготавливали из
В. Благоприятными местами для расселения человека на территории
Казахстана
был район
Г. Работу «Экспедиция Каратау» в 1958 г. возглавил
д Стоянка Арыстанды обнаружена в
Е. Экспедиция Алпысбаева обнаружила на стоянках более
Ж. На стоянке АШЫcай на глубине 8 м найдено
из камня
Ваши ответы:
(ответ)
A-
Б-
B.
г
д
E-
Х
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
Габсбургская монархия (Габсбургская империя, Дунайская монархия или Австрийская монархия) — неофициальное название конгломерата государств, находившихся под властью австрийской ветви династии Габсбургов. Обычно используется в отношении периода с 1526 года, когда австрийский эрцгерцог Фердинанд I занял престолы Чехии и Венгрии, до 1804 года, когда была образована Австрийская империя. Термин «габсбургская монархия» может также употребляться в более широком смысле в отношении периода с 1276 года (начало правления Габсбургов в Австрии) до 1918 года (распад Австро-Венгрии). До 1804 года территории, находившиеся под властью Габсбургов, не имели единого официального названия.
Название Габсбургская империя также широко используется для обозначения совокупности государственных образований, находившихся под властью императора Священной Римской империи Карла V Габсбурга, включающих Испанию, Испанские Нидерланды, Франш-Конте, Ломбардию, Неаполитанское королевство, Сицилию, Сардинию и американские владения Испании.
Монархи из династии Габсбургов также являлись императорами Священной Римской империи в 1439—1806 гг. (за исключением периода 1740—1745 гг.).