1.На прикладах з історії Стародавнього Єгипту поясніть, як природно-географічні умови Впливають на б життя населення. 2. Коли виникла цивілізація в долині Нілу? 3. Що таке іригація ?
Тайпинское восстание (1850—1864) — крестьянская война в Китае против маньчжурской империи Цин и иностранных колонизаторов. Лидером восстания был религиозный вождь Хун Сюцюань, который создал Небесное царство великого благоденствия (кит. упр. 太平天囯, пиньинь Tàipíng Tiān Guó, палл. Тайпин тянь го) — независимое государство, существовавшее на территориях, занятых восставшими.
Тайпинское государство занимало значительную часть южного Китая, под его юрисдикцией находилось около 30 миллионов человек. Тайпины пытались проводить радикальные социальные преобразования, замену традиционных китайских религий на специфически интерпретированное «христианство». Тайпинов называли «длинноволосыми» (кит. упр. 长毛, пиньинь cháng máo, палл. чан мао), так как они отвергали прически с бритой головой, навязанные всем подданным государства Цин маньчжурами, также власти их называли «волосатыми бандитами» (кит. упр. 发贼, пиньинь Fà Zéi, палл. фа цзэй).
Тайпинское восстание вызвало череду местных восстаний в других частях империи Цин, которые боролись против маньчжурских властей, нередко провозглашая собственные государства (восстание Общества малых ножей (кит. упр. 小刀会, палл. Сяодаохуэй) в Шанхае, восстание красноголовых в области Гуандун, восстание няньцзюнь на севере). В войну ввязались также иностранные государства. Положение в стране стало катастрофическим. Тайпины заняли крупные города (Нанкин и Ухань), предпринимались походы на Пекин и в другие части страны. Восстание превратилось в тотальную войну с отношением к ресурсам и инфраструктуре как к военным целям — конфликт был крупнейшим в Китае со времён маньчжурского завоевания 1644 года. Также оно является самой кровавой гражданской войной и одной из самых кровавых войн в истории человечества и крупнейшим вооружённым конфликтом XIX столетия. Оценки прямых и косвенных жертв восстания составляют от 20-30 миллионов до 70-100 миллионов человек, со многими миллионами беженцев.
Тайпины были подавлены цинской армией при поддержке англичан и французов.
Мао Цзэдун рассматривал тайпинов как революционеров-героев, поднявшихся против коррумпированной феодальной системы. Материалы и свидетельства тайпинского восстания собраны в Музее истории тайпинов в Нанкине.
Ярослав Володимирович (Мудрий) (бл. 978–1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019–1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди.
У період його князювання галося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство (літописці називали його "Богохранимим" та "Богомудрим"), засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
За часів Ярослава Мудрого було розпочато кодифікацію давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої "Правди Ярослава", що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як "Руська Правда". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.
В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Орден князя Ярослава Мудрого (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Національною академією правових наук України та Національним університетом "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.
Тайпинское восстание (1850—1864) — крестьянская война в Китае против маньчжурской империи Цин и иностранных колонизаторов. Лидером восстания был религиозный вождь Хун Сюцюань, который создал Небесное царство великого благоденствия (кит. упр. 太平天囯, пиньинь Tàipíng Tiān Guó, палл. Тайпин тянь го) — независимое государство, существовавшее на территориях, занятых восставшими.
Тайпинское государство занимало значительную часть южного Китая, под его юрисдикцией находилось около 30 миллионов человек. Тайпины пытались проводить радикальные социальные преобразования, замену традиционных китайских религий на специфически интерпретированное «христианство». Тайпинов называли «длинноволосыми» (кит. упр. 长毛, пиньинь cháng máo, палл. чан мао), так как они отвергали прически с бритой головой, навязанные всем подданным государства Цин маньчжурами, также власти их называли «волосатыми бандитами» (кит. упр. 发贼, пиньинь Fà Zéi, палл. фа цзэй).
Тайпинское восстание вызвало череду местных восстаний в других частях империи Цин, которые боролись против маньчжурских властей, нередко провозглашая собственные государства (восстание Общества малых ножей (кит. упр. 小刀会, палл. Сяодаохуэй) в Шанхае, восстание красноголовых в области Гуандун, восстание няньцзюнь на севере). В войну ввязались также иностранные государства. Положение в стране стало катастрофическим. Тайпины заняли крупные города (Нанкин и Ухань), предпринимались походы на Пекин и в другие части страны. Восстание превратилось в тотальную войну с отношением к ресурсам и инфраструктуре как к военным целям — конфликт был крупнейшим в Китае со времён маньчжурского завоевания 1644 года. Также оно является самой кровавой гражданской войной и одной из самых кровавых войн в истории человечества и крупнейшим вооружённым конфликтом XIX столетия. Оценки прямых и косвенных жертв восстания составляют от 20-30 миллионов до 70-100 миллионов человек, со многими миллионами беженцев.
Тайпины были подавлены цинской армией при поддержке англичан и французов.
Мао Цзэдун рассматривал тайпинов как революционеров-героев, поднявшихся против коррумпированной феодальной системы. Материалы и свидетельства тайпинского восстания собраны в Музее истории тайпинов в Нанкине.
Объяснение:
Ярослав Володимирович (Мудрий) (бл. 978–1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019–1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди.
У період його князювання галося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство (літописці називали його "Богохранимим" та "Богомудрим"), засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
За часів Ярослава Мудрого було розпочато кодифікацію давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої "Правди Ярослава", що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як "Руська Правда". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.
В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Орден князя Ярослава Мудрого (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Національною академією правових наук України та Національним університетом "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.
Объяснение: