1.На съезде князей в Любече было принято решение:

1) подчинится власти киевского князю;

2) править самостоятельно в землях, доставшихся от отца;

3) передавать вече часть власти в землях – волостях;

4) создать совет князей для решения спорных вопросов.

2.Уделы – это:

1) наследственные земельные держания бояр;

2) территория, признающая власть того или иного князя

3) наследственные земельные держания младших членов княжеского рода;

4) земельные держания дружинников, предоставляемые на время службы у князя.

3. Отметьте одну из причин государственной раздробленности на Руси:

1) высокий уровень развития натурального хозяйства в княжествах;

2) стремление дружинников к самостоятельности;

3) стремление церкви возвысить свою власть над светской;

4) усиление вечевых порядков в бывших центрах племенных союзов;

4. «Устав Владимира Всеволодовича» был принят в:

1) 1111 г.; 2) 1113 г.; 3) 1116 г.; 4) 1125 г.

5. Установите соответствие между событием и датой.

Событие Дата

А) восстание в Киеве против ростовщиков; 1) 1068 г.

Б) поход русских князей против половцев; 2) 1111 г.

В) масштабный поход половцев на Русь; 3) 1113 г.

4) 1121 г.

Нтичного эпоса. по легенде, слепой гомер изобрел свой гекзаметр , сидя на берегу моря и слушая, в каком ритме волны набегают на берег.«гомеровский вопрос»  - это вопрос об авторстве поэм «илиада» и «одиссея». не доказано авторство одного человека касательно этих поэм и вообще существование этого человека. некоторые ученые считают невозможным, чтобы гомер, есть один человек, была автором такого большого эпоса в дописьменный период. они считают, что эпос был создан поодиночке множеством поэтов, т.е. странствующих бардов, а гораздо позже объединен в две цельные крупные поэмы и записан. гомер, по их мнению, - это или вымышленное имя, или название группы певцов, или имя составителя.нет никаких достоверных свидетельств о жизни гомера, неизвестны годы его жизни. несколько биографий гомера противоречивы и скорее всего, написаны намного позднее его предполагаемой жизни. с какими целями – тоже вопрос. ведь семь городов-полисов в элладе считали гомера своим земляком и боролись за право называться родиной гомера.легендарный античный поэт гомер создал две поэмы – «илиаду» и «одиссею». эти произведения являются не только образцами героического мифологического эпоса, в них также присутствует картина широкая жизни древних греков. эпос гомера давно стал одним из источников изучения , быта и традиций древней греции.в «илиаде» и «одиссее» упоминаются бытовые занятия греков: труд пастухов, жнецов на полях, виноградарей, собирающих щедрый урожай на плодородной южной земле. также упоминаются ремесленники: кожевники, кузнецы и другие. подробно гомер описывает щит героя ахилла, изображает процесс его изготовления, а также отделку украшениями.из поэм гомера можно почерпнуть знания военного и морского дела древних греков, их тактики осады, обороны. поэмы также немного, но конкретно рассказывают о жизни в городах и селах, общественных отношениях греков, в частности, граждан полисов.поэт рассказал также о народных обычаях греков, обрядах, разв

Відповідь:

Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.

Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.

З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.

У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:

1) скликати державних чиновників на певні терміни;

2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;

3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.

Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.

Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике зна­чення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усі­ма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова динас­тія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвер­дження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугено­тами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.

Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».

Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чино­вники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетен­цію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого похо­дження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.