1.Охарактеризуйте що є спільного в біографії та житті королів(освіта, міжнародні відносини, внутрішня політика ,особисте життя). 2. за до трьох п'ять речень створіть спільний образ монарха того часу.
3. як ви гадаєте чи легко було бути правителем у той час .чому?
4. чи хотів би стати королем і правити у період середньовіччя? чому? ів
ответ:Особенностью Ренессанса на Востоке, считают известные казахские философы (А. X. Касымжанов, Д.М. Мажиденова), было развитие светской философии в виде целостного, материалистически ориентированного философского направления, так называемого перипатетизма. Далее они отмечают, что по отношению к средневековой восточной философии значение термина «перипатетизм» (то есть, другими словами, «аристотелизм») должно быть строго оговорено. Применяя модель, согласно которой Запад олицетворяет динамизм, а Восток — застой, европоцентрически настроенные ученые трактовали восточный перипатетизм как рабское подражание Аристотелю, как лишь комментирование его трудов от и до, некритичное до такой степени, что по ошибке рассматривали в качестве аристотелевских сочинения других античных авторов,
В противовес европоцентрической точке зрения В.В. Бартольд доказал применительно к поре, называемой условно «Мусульманским Ренессансом» и захватившей большую куль¬турную полосу, как раз обратное. Более развитая цивилизация и культурная жизнь были характерны именно для Востока на фоне сравнительной культурной стагнации Запада.
Таким образом, Ренессанс — это не локальное, а историческое явление, богатое и сложное по своему содержанию. В период с VIII века по XVI век это явление охватило ряд государств и народов вначале Востока, а затем и Запада. В связи с этим историкам известны две основные разновидности Ренессанса — Восточный и Западный, которые имеют свои особенности, различия, но вместе с тем и схожие черты. Динамика этого исторического феномена привлекала, как это здесь комментировано, внимание ряда выдающихся ученых, которые тем не менее оставили достаточное поле и нашим исследователям исследованиям.
Объяснение:
Відповідь:
Подальший розвиток ситуації призвів до встановлення в Чехії мирного співіснування двох конфесій — католиків і чашників, яке було остаточно закріплене договором у Кутній-Гурі (1485). Радикальнішою групою гуситів були так звані «чеські (богемські) брати», що почали формуватися в 1457 році і відкололися від чашників в 1476. «Богемські брати» не визнавали таїнств, відкидали переісточення/перетворення. Проблема співіснування католиків і гуситів у Чехії загострилася в XVII столітті в зв'язку з поширенням у Чехії ідей Реформації. В цей час багато чашників зблизилися з лютеранами, а «богемські брати» з кальвіністами. Імператори з династії Габсбургів у першій половині XVII століття прагнули до скасування прав гуситів, що призвело до Тридцятирічної війни (1618–1648). Після поразки Чехії у війні церковні організації гуситів на довгий час припинили своє існування.
Пояснення: