1.Определите источники восстановления хозяйства СССР после войны. Выберите три правильных ответа. А. Репарации с побежденных стран;
Д. Выкачивание средств из сельского хозяйства;
Е. Займы у населения.
2.Какие из перечисленных факторов обусловили отставание сельского хозяйства от других отраслей экономики? Выберите три правильных ответа.
А. Низкий уровень механизации;
Б. Массовые репрессии среди колхозников;
В. Земельный голод;
Г. Отсутствие у крестьян заинтересованности в увеличении производства;
Д .Ввоз дешевых импортных продуктов;
Е. Низкий уровень финансирования сельского хозяйства.
3.Что характеризовало науку в послевоенный период? Выберите три правильных ответа.
А. Быстрое развитие генетики и кибернетики;
Б. Создание первой ЭВМ;
В .Сильное отставание советской науки от западной;
Г. Создание советской водородной бомбы;
Д. Отказ государства от вмешательства в науку;
Е. Увеличения численности ученых.
4. Какое из перечисленных государств не являлось членом СЭВ?
А. Польша;
Б. Чехословакия;
В. Югославия;
Г. ГДР;
Д. Болгария.
5. К 1947 г. относится
1) испытание первой советской атомной бомбы
2) завершение четвёртой пятилетки
3) проведение денежной реформы
6. Характерной чертой четвёртого пятилетнего плана было
1) приоритетное развитие лёгкой и пищевой промышлен¬ности
2) сокращение военных расходов
3) использование финансовой США по плану Маршалла
4) преимущественное развитие тяжёлой промышленности
7. Главный фактор, обеспечивший экономические достиже¬ния СССР в послевоенной пятилетке, — это
1) использование принудительных мер
2) героический труд советских людей
3) использование военнопленных при восстановлении горо¬дов
4) репарации с Германии
8. Какое из утверждений верное?
1) росту сельскохозяйственного производства препятство¬вали природные катаклизмы
2) довоенного уровня сельское хозяйство достигло раньше, чем промышленность
3) труд в колхозах был слабо механизированным
4) развитие тяжёлой индустрии в первые послевоенные годы обеспечивало рост сельского хозяйства
9. Какие три меры из перечисленных относятся к экономиче¬ской жизни СССР в первые послевоенные годы? Запишите цифры, под которыми они указаны.
1) отказ от использования труда заключённых
2) снижение государственных цен на товары первой необходимости
3) отступление от планового развития народного хозяйства
4) отмена карточной системы снабжения населения
5) введение обязательных сверхурочных работ
6) восстановление 8-часового рабочего дня
10. Запишите термин, о котором идёт речь.
— возмещение побеждён¬ным государством — виновником возникновения войны — убытков, понесённых государством-победителем.
11. Четвертый пятилетний план развития народного хозяйства был принят
1) в 1944 2) в 1945 г. 3) в 1946 4) в 1950 г.
12. В Организацию Варшавского договора, созданную в 1955 г., вошли
1) США, СССР, Великобритания, Франция
2) СССР, Албания, Болгария, Венгрия, Польша, ГДР, Румыния, Чехословакия
3) США, Великобритания, Франция, Канада, Италия
4) СССР, Китай, Афганистан, Вьетнам, Монголия
13..Возвеличивание роли одного человека, приписывание ему определяющего влияния на ход исторического развития, называется
1) культ личности
2) деспотизм
3) тирания
4) гениальность
14. Атомная бомба в СССР была испытана
1) 1945 г.
2) 1947 г.
3) 1949 г.
4) 1953 г
15. Восстановление советской экономики после окончания Великой Отечественной войны началось
1) с сельского хозяйства
2) с тяжелой промышленности
3) с легкой промышленности
4) с добывающей промышленности
16. Отмена карточной системы распределения продуктов был» проведена
1)в 1945 г.
2)в 1947 г.
3)в 1950 г.
4)в 1952 г.
17.Первый Берлинский кризис разразился
1)в 1949 г.
2)в 1948 г.
3)в 1951 г.
4)в 1953 г.
У результаті антиукраїнської політики правлячих кіл Росії наприкін. ХVІІІ ст. було остаточно впроваджено та зміцнене царську владу на Лівобережжі та Слобожанщині. Нові зміни політичного ладу на частині українських земель, підпорядкованих Польщі, відбулися після другого і третього поділів Речі Посполитої. До Російської держави увійшли Київщина, Брацлавщина, Східна Волинь і частина
Білорусі, а потім і Західна Волинь. Чергова війна з Османською імперією дала Росії у 1812 р. Бессарабію. Після Віденського конгресу 1815 р. до Російської імперії перейшло Царство Польське, а в його складі Холмщина, Підляшшя, Надсяння. Таким чином, більшість українських земель опинилася під владою імперії Романових.
Самодержавство керувалося у національній політиці загальним принципом матеріальної і духовної зверхності панівної нації над підкореною. Втілювалася у життя т.зв. теорія офіційної народності міністра освіти графа С. Уварова, яка ґрунтувалася на тріаді "православ'я, самодержавство, народність", що стала символом реакційного напряму внутрішньої політики царату щодо розвитку української культури.
Не дивно, що після ліквідації автономії в Україні посилилася офіційна русифікаторська політика. Передусім із навчальних закладів, адміністративних установ, судів витіснялася українська мова як одна з основоположних національних ознак, Ефективним знаряддям русифікації була православна церква. Болючим ударом для національної справи стало перетворення Києво-Могилянської академії на вузькофаховий релігійний заклад.
Щоб придушити будь-які спроби невдоволення, царат утримував в Україні велику армію, що налічувала 100 тис. осіб. її численні підрозділи стояли повсюдно, вимагаючи від населення виконання обтяжливих повинностей. Найстрашнішою військовою повинністю була рекрутчина — система примусового набору до армії. Через нелюдську муштру й часті війни рекрутчину вважали рівносильною смертному вироку.
Царат усіляко зміцнював в Україні кріпосницький лад. Спираючись на російських поміщиків, яким були роздані в Україні великі земельні володіння, він охороняв також станові привілеї українських і польських поміщиків.
Українські селяни поділялися на кілька груп, які різнилися ступенем особистої залежності, розміром і характером повинностей, площею наділу тощо. Основними групами в дореформений період були поміщицькі та державні селяни. Панщина, що охоплювала в Україні майже 99 % загальної кількості поміщицьких селян, становила 3 дні на тиждень, але уряд не контролював дії поміщиків і вони збільшували тривалість селянських робіт та розмір податків на власний розсуд.
Сільськогосподарське виробництво в цілому було відсталим, екстенсивним. Лише частина поміщиків, особливо на Півдні України, намагаючись впровадити у своїх маєтках поліпшен землеробства, застосовувала машини та новітній інвентар. Вирощували зернові, в основному пшеницю, цукрові буряки, коноплі, тютюн, льон та інші культури, які надходили на внутрішній і зовнішній ринки.
Поряд з товарним землеробством поміщики розвивали торгове тваринництво. Розводили дедалі більше коней, великої рогатої худоби, овець, зокрема тонкорунних.
Один із найважливіших показників розкладу феодально-кріпосницької системи і формування індустріального суспільства у першій пол. XIX ст. — дальший розвиток промисловості. Відбувався початковий етап промислового перевороту. Засновували машинобудівні заводи, що постачали промисловості та сільському господарству машини, робочі механізми, вдосконалені знаряддя, а також парові двигуни. Поширеними галузями промисловості дореформеного періоду були горілчана, цукрова, суконна. Розвивалася металургійна і кам'яновугільна промисловість.
Зі зростанням промисловості зароджувалося робітництво. Неухильно збільшувалася кількість вільнонайманих робітників, частка яких у 1861 р. становила 54 %.
Розвиток промисловості та сільського господарства сприяв розвиткові внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Реалізацію і купівлю товарів здійснювали через мережу ярмарків та базарів. Важливу роль у торгівлі відігравали купці, більшість з яких становили росіяни.
Загалом економічний розвиток України порівняно з Росією відбувався повільніше. Причиною цього була колоніальна політика царського уряду, який вважав Україну ринком збуту для російської промисловості й перешкоджав вільному розвитку її продуктивних сил.
У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи, зміцнення індустріального укладу загострювалися соціальні суперечності, посилювалась антикріпосницька боротьба. Поширеними формами селянського протесту були скарги цареві й урядовим установам, відмова відбувати панщину та інші повинності, непокора поміщикам і царським властям, підпали панських маєтків, розправа над поміщиками, управителями та прикажчиками, втечі в Новоросійський край, на Дон, у Таврію. За неповними даними, у 1797—1825 рр. в Україні відбулося 103 виступи кріпаків..
Объяснение:
2.Казахам запрещалось учится в странах Востока. Строительство мечетей производилось с разрешения генерал-губернаторов. На право преподавания местным жителям грамоты и устройства при мечетях школ муллы должны были получать разрешения уездного начальника. Содержание мечетей и школ при них осуществлялось за счет самих местных обществ.
3.Зар-Заман-период ликвидации царским правительством ханской власти в 19 в., после введения в 1867—1868 «Положения об управлении казахами» и установления на его основе нового порядка.
4.Шортанбай Канай-Улы.