1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
13 английских колоний Северной Америки делились на 3 группы: Новая Англия (Массачусетс, Нью-Хэмпшир, Коннектикут, Род-Айленд) , среднеатлантические колонии (Нью-Йорк, Пенсильвания, Нью-Джерси, Делавэр) , южные колонии (Виргиния, Мэриленд, Северная и Южная Каролина, Джорджия) . Формирование единой северо-американской нации было необходимым условием, залогом будущего успешного процветания могущественного государства и происходило в жестких условиях конкуренции с Англией ( законом 1699 года был запрещен экспорт шерсти и шерстяных изделий из колоний; закон 1750 года запрещал сооружение в колониях домен, прокатных станов; колонистам было запрещено изготовлять подковы, гвозди, пуговицы, тонкое сукно, вывозить выделанные кожи ), которая таким образом стремилось укрепить не только экономическую, но и политическую зависимость колоний от метрополии; в борьбе с церковной регламентацией, религиозным фанатизмом, массовым участием и единством в войне за независимость в Северной Америке 1775-1783 годов. Колонистов объединяло отсутствие наследственной аристократии, сословного деления общества, цеховой организации ремесленного производства, купеческих гильдий и других атрибутов классического феодализма, так как не было монопольного права собственников на землю: оно сводилось на нет скваттерством — самовольным захватом еще незанятых и неосвоенных земель. С самого начала возникновения колонии проявляли тенденцию к сближению друг с другом, к объединению между собой на конфедеративной основе. В 1686 г. ряд колоний (Коннектикут, Массачусетс, Нью-Гемпшир) выступили с инициативой учреждения особой комиссии, включавшей в свой состав по 2 представителя от колонии, которая была бы правомочна решать вопросы войны и мира, дипломатических отношений с другими странами, единого судебного контроля. Эти идеи впоследствии получили свое воплощение в конституционных актах, принятых после достижения независимости.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу