1. попробуйте сформулировать основную идею, которую автор, по вашему мнению, хотел донести до зрителя. как вы думаете, почему в канун революции давид обращается к сюжетам античной ? что могло его привлечь в братьев горациев? 2. проанализи- руйте композицию произведения. найдите основные группы участни- ков трагедии. каким образом автор объединяет их? поразмышляйте, какую роль выполняет аркада на заднем плане.

Роман Мстиславович (у хрещенні — Борис) (? — 1205) — галицько-волинський князь від 1199 р., державний і військовий діяч. Син князя володимиро- волинського Мстислава Ізяславича і Агнеси (польської княжни, дочки польського короля Болеслава III Кривоустого). У 1168–1170 рр. Роман Мстиславич княжив у Новгороді. Після смерті батька в серпні 1170 р. був вигнаний новгородцями з міста і з 1173 р. княжив у Володимирі -Волинському. Незабаром Роман Мстиславич одружився з дочкою впливового князя Рюрика Ростиславича — Предславою. У 1187 р. зробив спробу оволодіти сусідньою Галицькою землею. Він зумів завоювати довіру галицького князя Володимира Ярославича і одночасно сколотити серед галицьких городян партію своїх прихильників, які 1188 р. вигнали Володимира Ярославича і запросили на його місце Романа Мстиславича. У свою чергу, Володимир Ярославич отримав до від угорського короля. Дізнавшись про наближення угорського війська, Роман втік з Галича і повернувся у Володимир-Волинський. У 1194 р. тесть Романа, Рюрик Ростиславич, став київським князем і виділив йому п’ять міст на півдні Київської землі. Але незабаром володимирський князь Всеволод Велике Гніздо зажадав відібрати міста у Романа, залишивши йому всього одне місто. Відносини князя з тестем різко зіпсувалися. У 1198 р. галицький князь Володимир Ярославич помер, не залишивши спадкоємців. Роман об’єднав під своєю владою Володимиро- Волинську та Галицьку землі. Однак не всі галицькі бояри надали підтримку новому князеві. У відповідь Роман Мстиславич влаштував у місті жорстоку розправу. Багато бояр бігли в інші руські землі. Роман повернув їх обіцянкою всяких милостей, але скоро під різними приводами розправився і з ними. Об’єднавши в своїх руках величезні володіння, Роман вже не боявся тестя. Він розлучився з дружиною, відправив її до батька, а сам одружився вдруге на Анні, що походила з волинського боярського роду. Роман, який мав від другої жінки двох синів: Данила та Василька. У 1202 р. на чолі об’єднаного галицько- волинського війська Роман захопив Київ, вигнав Рюрика Ростиславича, а на його місце посадив свого двоюрідного брата князя Інгвара Ярославича. Через деякий час Рюрик помирився з Романом і знову став київським князем. У 1203 р. два князя разом ходили на половців, але посварилися через видобуток. Захопивши в полон Рюрика, його дружину і дочку Предславу, Роман наказав усіх трьох відправити в монастир. Володіючи Києвом, Галичем і Володимиром — Волинським, Роман Мстиславич став наймогутнішим князем Південної Русі. Папа римський Інокентій III прислав до нього своїх послів, переконуючи прийняти католицизм, за що обіцяв проголосити його королем Русі. Роман відповів відмовою. Незабаром, не бажаючи сваритися з князем володимиро- суздальським Всеволодом Велике Гніздо, Роман відпустив з полону синів Рюрика, а старшому з них, Ростиславу, зятю Всеволода, віддав Київ. Воював з половцями, литовцями, ятвягами. Користувався величезним авторитетом в Польщі та Угорщині. Посварився з краківським князем Лешко Білим, почав з ним війну. У 1205 р., перебуваючи на землях Польщі, він потрапив у засідку і загинув. Визнаючи його видатні досягнення, сучасники назвали його «Великим» і «Повелителем усієї Русі».

1. Появление вновь, возобновление, подъём после периода упадка, разрушения. Ренессанс в переводе с французского -ВОЗРОЖДЕНИЕ. 
2. Высшим слоям общества , так как у них были деньги что бы восстанавливать какие либо вещи или города .
3. ермин Ринашименто (ит.) или Возрождение (по фр. Ренессанс) появился в XVI в. у Джорджо Вазари, известного итальянского мыслителя.
Вазари рассматривал современную ему эпоху в искусстве как возрождение, наступившее после "мрачного средневековья" и полного упадка культуры. В XVIII в. термин был подхвачен Вольтером, в XIX в. распространён на всю культуру Италии ХV-XVI вв. и только позднее стал применяться для культуры стран Европы через определённый этап развития.
Известный историк градостроительства А. Букин подсчитал, что в Северной Италии, Венеции, Флоренции - местах, откуда начали распространяться возрожденческие тенденции, из общего числа дошедших до нас соборов и палаццо (дворцов) 25% построено в Средневековье (до XIII в.), 65 % - в период Возрождения, и 10% в последующие годы, после XVI в.
Возникает закономерный интерес к этому феномену, попытка выяснить, при каких условиях он произошёл и возможно ли его повторение впредь. Вместе с тем следует отметить, что в настоящее время отсутствует сколько-нибудь целостная и достаточно приемлемая общая концепция ренессансной культуры объяснить ставшие известными подчас противоречивые факты.
Кризисные явления в средневековой культуре стали обнаруживаться ещё в Х в.: всеми сословиями овладела жажда наслаждений ...люди думали только о чувственных удовольствиях, о еде, питье, внешнем блеске, красивых женщинах; высшие блага утратили всякую цену для этих изнеженных и нравственно грубых людей... Императорская власть исчезла, папская власть существовала лишь по имени. ...почти не было людей, которые вели бы такую жизнь, как требовала церковь; религиозность ограничивалась исполнением обрядов; в монастырях не осталось следов нравственного порядка.