1. Поясніть поняття «Великі географічні відкриття», 2. Чому саме напри- кінці XV ст., европейці розпочали рішучі пошуки шляху до Індії? 3. Які змі- ни в науці й техніці зробили можливим далеке плавання океаном? 4. Іс- панці й португальці шукали шлях в Індію, але чому одні вирушали на захід, а інші намагалися обігнути Африку? 5. Поясніть значення термінів і по- нять; «золота лихоманка», каравела, прянощі, компас, портолан. 6. У XIV- XV ст. східні товари (прянощі, пахощі, перли, шовкові й бавовняні тканини тощо) стають у Європі надзвичайно цінними, «Арабський», «перський», «ін- достанський» ці визначення в Середні віки були рівнозначні словам «роз- кішний», «коштовний», «вишуканий». У чому причина такого ставлення до східних товарів у більшості європейських країн? 7. Уявіть, що ви капітан корабля. Випишіть до свого «судового журналу» п'ять найбільш важливих подій першого навколосвітнього плавання, користуючись додатковою літе- ратурою та ресурсами Інтернету. 8. Використовуючи текст підручника, за- повніть таблицю «Великі подорожі» (у зошиті). Першовідкривач Країна, яку він представляв Чого досяг Христофор Колумб Дата відкриття Бартоломеу Діаш Васко да Гама Фернан Магеллан редзер була в морськ
Для жизни нужна вода. И человеческие цивилизации зарождались в басейнах рек - будь то Инд и Ганг, Тигр и Евфрат, Янцзы и Хуанхе. Река - это вода, в реке водится рыба, река - это дорога. На плотах и лодках летом, по льду зимой. Также и в России - Волга, Ока - стали главными реками, по берегам которых селились наши предки. Речная система объединяла страны, позволяла вести торговлю, обмен культурными достижениями, по рекам сплавлялись войска, чтобы захватить другие земли или наложить дань. Река стала сосредоточием жизни, поэтому мы можем назвать её воспитателем человечества.
Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до морального занепаду духовної культури у всіх її формах. Основний наслідок цієї доби — фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції (1934—38).
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
В III період відродження — політичної «відлиги» (1956—61) — відбулася відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації, зокрема був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка, зроблені перші кроки в українізації вищої та середньої спеціальної освіти.
Головним наслідком цієї доби було формування нового покоління митців, так званих «шестидесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися проти тоталітарної системи. «Відлига» закінчилася трагічно: більшість з «шестидесятників» були репресовані, а Василь Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин загинули в ув'язненні.
Національно-духовне оновлення (з 1987)
У другій половині 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження як заперечення штучних догм соцреалізму і вартостей комерційної поп-культури.
Для жизни нужна вода. И человеческие цивилизации зарождались в басейнах рек - будь то Инд и Ганг, Тигр и Евфрат, Янцзы и Хуанхе. Река - это вода, в реке водится рыба, река - это дорога. На плотах и лодках летом, по льду зимой. Также и в России - Волга, Ока - стали главными реками, по берегам которых селились наши предки. Речная система объединяла страны, позволяла вести торговлю, обмен культурными достижениями, по рекам сплавлялись войска, чтобы захватить другие земли или наложить дань. Река стала сосредоточием жизни, поэтому мы можем назвать её воспитателем человечества.
Національне відродження (1917—1933)
Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до морального занепаду духовної культури у всіх її формах. Основний наслідок цієї доби — фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції (1934—38).
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
В III період відродження — політичної «відлиги» (1956—61) — відбулася відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації, зокрема був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка, зроблені перші кроки в українізації вищої та середньої спеціальної освіти.
Головним наслідком цієї доби було формування нового покоління митців, так званих «шестидесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися проти тоталітарної системи. «Відлига» закінчилася трагічно: більшість з «шестидесятників» були репресовані, а Василь Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин загинули в ув'язненні.
Національно-духовне оновлення (з 1987)
У другій половині 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження як заперечення штучних догм соцреалізму і вартостей комерційної поп-культури.
Объяснение: