1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «...Тим часом підросло молоде покоління, яке в своїх молодечих серцях мало більше віри
в життєві сили і майбутнє свого рідного народу, ніж його батьки. Воно знов підняло прапор
нашої національної самостійності і почало закликати до праці. Се покоління назвалося народовцями. Народовцями, – бо своєю задачею вважало працю для простого народу в рідній
мові того народу...» (М. Лозинський)
1.2. «...Один зі старших руських діячів, о. Стефан Качала, член-засновник “Матиці”, який разом із молоддю старався скерувати “Матицю” на добру дорогу, виклав у газеті “Слово” проект заснування нового товариства для просвіти народу і поставив йому за мету: “сприяти розвитку народної просвіти в напрямах моральному, матеріальному і політичному через видання практичних
книжок, брошур і т. д. тією мовою, якою народ говорить... Нагальні збори відкрив голова комітету Анатоль Вахнянин і розповів про заходи щодо заснування товариства...»(М. Лозинський)
1.3. «Найневідкладніші національні потреби галицьких русинів: бажано, щоб у Східну Галичину
призначалися лише такі службовці і судді, які доведуть своє належне знання руської мови –
усно і на письмі; бажано, щоб усі цісарсько-королівські органи влади, установи і суди в Східній Галичині стосовно руських сторін, а також з власної ініціативи користувалися лише руською мовою і руським письмом; бажано, щоб у Львівському університеті була створена
кафедра історії руського народу (з руською мовою викладання)...; бажано відкрити підготовчий клас при руській частині гімназії в Перемишлі і, крім того, ще одну руську гімназію в Східній Галичині...; бажано створити принаймні одну нову учительську семінарію руського типу і
вже існуючі семінарії для вчителів і вчительок у Львові, Станіславі, Тернополі і Перемишлі повністю утраквізувати (зробити двомовними. – Авт.)...»

ответ:

полта́вська би́тва — визначна баталія під час великої північної війни між арміями карла xii та петра i. відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року поблизу полтави.

перебіг битви :

сили та командування:

безпосередньо на полі битви розгорнута армія петра і нараховувала близько 60 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полки та ще три драгунські шквадрони) й 102 гармати. каролінери[sv] у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 16 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком левенгаупт), 14 кавалерійських (главком крейц) полків та корпус лейб-драбантів рота з 4-х трифунтових гармат під керівництвом капітана клекберга мала виконувати сигнальну функцію. будучи пораненим напередодні, карл xii передав загальне командування фельдмаршалу к. г. реншільду.

опівночі, 26 червня, не запалюючи вогнів у густій темряві, шведи розпочали марш — авангард склала піхота, вишикувана в 4 колони, за нею рухалась кавалерія, поділена на 6 колон.

о 4 год. ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. армія дісталась московських редутів, шведська піхота розпочала їх штурм, але була знекровлена зустрічним вогнем та атакована драгунами меншикова. з флангів зайшли калмики котрим протистояла козацька кіннота та роти волохів, які зрештою були відтіснені та ледве не знищені. врятувала ситуацію шведська кавалерія, котра, вступивши до бою, успішно вела герць із кавалерією .

о 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь артилерії змусив каролінерів залишити зайняті позиції. спроба карла xii обійти редути з півночі також зазнала невдачі. навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 батальйонів роса почала відступ в напрямку будищанського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні. карл xii зрештою не чекаючи на повернення відступаючої колони продовжив наступ цим фактично прирікаючи її на загибель — невдовзі відрізаного роса почали переслідувати війська меншикова. переслідування колони тривало до 7-ої ранку — при її відступі до мурів міста гарнізон полтави зробив вилазку, і з усіх боків шведи склали зброю.

початок:

тим часом основні сили карла xii продовжили просування на редути. о 6-ій год. левенгаупт почав відводити інфантерію на околицю будищанського лісу намагаючись цим маневром ухилити їх від артобстрілу та перегрупувати військо. сюди ж підтягував залишки кінноти й крейц. у цей час московську піхоту було розгорнуто перед фронтом укріплень — центр складали 3 піхотні дивізії вишикувані у дві лінії (главком шереметєв), на флангах розмістилися кавалерія — на правому 12 полків боура, а на лівому 6 — меншикова. карл, маючи у розпорядженні значно менші сили, 10 піхотних батальйонів вишикував в одну лінію. на лівому фланзі та позаду інфантерів розмістилися залишки кінноти. о 8 год. ранку обидві армії, перегрупувавши свої сили, вступили у рукопашний бій. до 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. драбанти й почет, відбиваючись від переслідування, винесли короля на околицю лісу, де зосередились залишки його війська.

фінал:

у полтавській битві шведи втратили близько 10 тис. чол. вбитими та пораненими. у полон потрапили фельдмаршал к. г. реншільд, перший міністр шведської імперії граф піпер, багато генералів та офіцерів (зокрема, рос). втрати суперника становили 4.5 тис. чол. вбитими і пораненими. рештки війська відступили вздовж р. ворскли, у ніч з 29 на 30 червня біля переволочної король та мазепа з невеликим загоном форсували дніпро. на лівому березі залишилися запорозька піхота, кількасот компанійців та залишки шведської армії під керівництвом крейца та левенгаупта. останні, при наближенні московських військ, склали зброю. згідно капітуляційної угоди підписаної левенгауптом та меншиковим запорозьких козаків видали московитам. невдовзі їх було знищено.

объяснение:

політика умиротворення — це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з дж. р. макдональдом (1931–1935), а пізніше — стенлі болдвіном (1935–1937), вінстоном черчілем (1937–1940) у питаннях щодо нацистської німеччини у 1933–1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937–1939 роках. така політика призвела до повного розпаду версальської системи, ліги націй та системи колективної безпеки, радикально змінила сил в європі, значно послабивши геополітичні позиції великої британії та франції, але посиливши німеччину на чолі з а. гітлером.