1. Установіть хронологічну послідовність подій: >> Створення Організації україн-
ських націоналістів (ОУН) >> Визнання країнами Антанти входження Східної Га-
личини до складу Польщі >> Проведення польською владою акції пацифікації
>> Заснування Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).
3. Складіть речення, використавши поняття, терміни, назви організацій: «східні креси», утраквістичні школи, осадники, пацифікація, Українське національно-демократичне об’єднання, Українське селянсько-робітниче соціалістичне об’єднання, Українська військова організація, Організація українських націоналістів.
4. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях Західної України в міжвоєнний період: А. Шептицький, В. Мудрий, Є. Коно-
валець, С. Бандера.
5. Підтвердіть фактами або с слушність тверджень.
>> УНДО категорично заперечувало будьяку співпрацю з державною адміністрацією. >> Польський уряд гальмував розвиток народної освіти, перетворював українськомовні школи на утраквістичні. >> КПЗУ виступала ініціатором консолідації всіх національних сил. >> Підтримка переважною частиною населення центристської політичної сили – УНДО. >> ОУН прагнула демократичним шляхом домогтися незалежності та соборності України. >> Легальність політичних партій, діяльність якихне суперечила польському законодавству. >> Отриманняукраїнцями широкихнаціонально-культурних прав і високих адміністративних посад у державних органахвлади.
Объ в составе военно-политического блока Антанта; непрерывно развиваясь, страна добилась своей цели, нанеся поражение блоку Центральных держав (Германская империя, Австро-Венгрия, Османская империя и Болгарское царство). В течение войны Британские вооружённые силы претерпели серьёзную реорганизацию, например, были созданы Королевские военно-воздушные силы; численность войск возросла. Впервые в истории страны был проведён принудительный призыв[1]. С началом войны патриотические чувства захлестнули всю страну, социальные барьеры между общественными классами эдвардианской Англии в этот период понизились[2].
Для достижения победы над врагом пришлось пойти на существенные жертвы. Чтобы предупредить нехватку рабочих рук и дефицит продуктов питания, правительство разработало ряд законов, таких как закон о защите королевства, наделяя тем самым себя дополнительными полномочиями по обеспечению безопасности своих граждан. В процессе войны произошло изменение отношения к ней властей. От первичной политики «бизнес — как обычно»[3] и сохранения довоенного статус-кво при кабинете Герберта Генри Асквита[4] пришлось отказаться в пользу режима тотальной войны (воздействия государства на все сферы общественной жизни) при премьере Дэвиде Ллойде Джордже[5], что впервые наблюдалось на территории Британии. Британские города впервые стали объектами воздушных бомбардировок.
Боевой дух в обществе поддерживался на довольно высоком уровне, во многом благодаря средствам массовой информации; газеты в военное время процветали[6]. Успешно насаждалась правительственная пропаганда, благодаря работе таких журналистов как Чарльз Мастерман и газетных издателей как лорд Бивербрук. Путём при к демографическим изменениям в рабочей силе, связанные с войной отрасли промышленности быстро росли, и производство увеличилось за счёт найма большого количества людей[7]. Кроме того, впервые началось массовое применение женского труда, что вынудило парламент в 1918 году принять закон, предоставивший право голоса значительному числу женщин[8].
Во время войны Британская королевская семья во главе с Георгом V разорвала связи со своими германскими родственниками и переменила немецкое наименование своей династии — Саксен-Кобург-Готская — на Виндзорскую. Проблемы, испытываемые страной во время войны, стали препятствием для королевских родственников в России, в том числе, и Николая II. Из-за нехватки продовольствия и эпидемии «испанки», ударившей по стране в 1918 году, возрос уровень смертности[9]. Военные потери превысили 850 000 человек[10]. Также считается, что война усилила рост национального самосознания в Канаде и Австралии, что закончилось, в конечном итоге, распадом Британской империи. Так, и Австралия, и Канада уже тогда предпочитали использовать национальную символику на полях сражений. Однако, с географической точки зрения, империя достигла наивысшего расцвета в результате подписания мирных договоров[11].яснение:
ответ:Перелік подій історії Наддніпрянської України кінця XVIII – першої половини XIX ст., які Я вважаю найважливішими
• 1764 р. — ліквідація гетьманства Катериною II;
• 1781 р. — ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі;
• 1783 р. — закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії;
• 1775 р., червень — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі;
• 1783 р., квітень — приєднання Кримського ханства до Російської імперії;
• 1805 р. — заснування Харківського університету, осередку культурного відродження;
• 1813 – 1835 рр. — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка;
• 1816 – 1825 рр. — діяльність декабристів;
• 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. — повстання Чернігівського полку;
• 1846 р., січень – 1847 р., березень — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Ці дати, вибрані мною, якнайширше відображають епоху, коли Наддніпрянська Україна поступово входила в склад Російської імперії, до епохи українського культурного відродження.