1. Як відбулося становлення особистості історичного діяча? -Де і коли він народився?
-Де і в яких умовах жив?
2. Особисті якості й риси характеру.
-Які риси характеру й особисті якості були притаманні історичному діячу?
-Як особисті якості впливали на його діяльність?
3. Діяльність історичного джерела.
Охарактеризуйте основні справи його життя.
-Які успіхи й невдачі були в його справах?
-Хто був його друзями, а хто — ворогами, чому?
Якими були наслідки його діяльності: для сучасників, для нащадків?
4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча? Свою позицію обґрунтуйте й підтвердьте цитатами з документів.
КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ умоляю)
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
Значение первого Любечского съезда 1097 года в первую очередь заключалось в том, что это была первая в значительной степени удачная попытка прекратить процесс распада Киевского государства на мелкие удельные княжества путем изменения принципов наследования и постановки перед князьями общей цели — оказания должного вооруженного отпора половецким нападениям на Русь-Украину. Первый Любечский съезд прекратил на определенное время борьбу за Черниговские земли и позволил объединить силы пограничных княжеств против половецкой угрозы. Но усобицы на западе, в Красной Руси и в Прикарпатье, остановить не удалось. Через несколько лет они возобновились и на востоке.