1. Яка суспільна верства на початку XIX ст. відігравала провідну роль у поширенні української національної ідеї у Східній Галичині та на Закарпатті? А Інтелігенція;
Б греко-католицькі священики;
В заможні селяни;
Г дрібні підприємці.
2.У яких українських землях упродовж першої половини XIX ст. відбулися селянські «холерні бунти»?
А Буковина;
Б Галичина;
В Закарпаття;
Г Поділля.
3.Укажіть дату видання альманаху «Русалка Дністрова» А1843 р.Б 1828 р.В 1837 р.Г 1848 р. 4.Укажіть, якітериторіїувійшли до складу Австрійськоїімперії на початку XIX ст.: АСхіднаГаличина, Буковина, Поділля БСхіднаГаличина, Буковина, Закарпаття
В СхіднаГаличина, Поділля
Г Закарпаття та СхіднаГаличина.
5.Найбільшим здобутком європейської «весни народів» для українського селянства на західноукраїнських землях? А отримало широкі виборчі права
Б було скасовано панщину
В отримало право на трудову еміграцію
Г було скасовано сервітути
6. Чим відомий Лук’янКобилиця?
А очолив повстання на Поділлі у 1848-1849рр.
Б очолив повстання на Закарпатті 1843-1844рр.
В очолив повстання на Буковині в 1843-1844 рр.
Г був засновником «Руської трійці» 7. Дайте визначення понять: «весна народів», «будителі».
8. Хто входив до складу «Руської трійці» (зазначте ім’я та прізвище трьох лідерів)
9.Встановіть хронологічну послідовність подій в українських землях у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — І половині XIX ст.
А Діяльність Головної руської ради; Б створення Товариства галицьких греко-католицьких священиків;
В проведення реформ Марії-Терезії та Йосифа II;
Г діяльність «Руської трійці». 10.
Встановіть відповідність між особою та фактами її життя.
1) І. Вагилевич;
2)Григорій Яхимович;
3) А. Бачинський.
А Учасник «Руської трійці», вчений, 1848 р. був у складі Руського собору
Б керівник селянського руху на Буковині в 40-х рр. XIX ст., депутат парламенту; Вперемишлбський єпископ, який очолив Головну руську раду.;
Гмукачівський єпископ, висловлював ідею щодо запровадження обов’язкового навчання дітей віком від 6 до 14 років. 11.Опишіть значення діяльності Головної руської ради.
После смещения Хрущева во главе страны оказался Л. И. Брежнев. В сфере экономики ощущалась необходимость скорейших реформ. Но осуществление их шло с самого начала под воздействием административно-командного образа мышления. Ликвидировалась совнархозная система управления промышленностью. Вместо нее стали бурно создаваться министерства, причем их количество постоянно увеличивалось и достигло к началу 80-х годов около 100 союзных и 800 республиканских.
В сентябре 1965 г принимается решение о начале экономической реформы. Предполагалось, что реформа позволит преодолеть недостатки, о которых уже открыто говорилось в печати (рост капиталовложений и незавершенного строительства, массовое производство изделий, не находивших сбыта, несоответствие роста заработной платы росту производительности труда). Реформа состояла в следующем: сокращение плановых показателей, доводимых до предприятий; оставление доли прибыли в распоряжении предприятий и создание на предприятиях фондов материального стимулирования; введение твердой, не зависящей от прибыли, платы за использование предприятиями производственных фондов, т.е. своего рода введение продналога в промышленности; финансирование промышленного строительства не путем выдачи безвозвратных дотаций, а путем выдачи кредитов; недопущение изменения планов без согласования с предприятиями. Активную роль в попытке реализовать реформу сыграл председатель Совета министров СССР А. Н. Косыгин.