1. Яке заняття було основним для жителів Спарти, Фессалії та Беотії?
А) мореплавство Б) торгівля В) сільське господарство Г) ремесло
2. Якому заняттю віддавали перевагу мешканці Аттики, Коринфу та Мегар?
А) мореплавству Б) торгівлі В) сільському господарству Г) війнам
3. Яка форма рабства виникла у Греції у 5-4 ст. до н.е.?
А) домашнє Б) класичне В) боргове Г) трудове
4. Спеціально обладнані спортивні майданчики – це…
А) гімнасії Б) спортзал В) стадіон Г) школи
5. З чого давні греки виготовляли посуд?
А) каменю Б) глини В) міді Г) заліза
6.Як називалося мистецтво красномовства?
А) граматика Б) політика В) діалектика Г) риторика
7.Мистецтво правильно розмірковувати – це…
А) граматика Б) політика В) діалектика Г) риторика
8.Кого називають батьком історії?
А) Піфагора Б) Сократа В) Гіппократа Г) Геродота
9.Що було найяскравішим свідченням розквіту грецької архітектури?
А) школи Б) гумнасії В) храми В) театри
10.Укажіть найбільшу елліністичні держави.
А) Спарта та Афіни Б) Греція та Єгипет
В) Фракійська держава Г) Єгипет та держава Селевкідів
А) Евклід Б) Зенон В) Архімед Г) Піфагор
11. .Які племена є найпершими жителями Балканського півострова?
А) іонійці Б) дорійці В) ахейці Г) еолійці
12. Хто переміг критське чудовисько?
А) Геракл Б) Прометей В) Тесей Г) Персей
В книге «Эпоха завоеваний: Греческий мир от Александра до Адриана», которая вышла в издательстве «Альпина нон-фикшн», исследователь античности Ангелос Ханиотис рассказывает, как греческий мир существовал во времена ранней Римской империи. «Сноб» публикует одну из глав.
Македонии Филипп V последние годы своего правления (до 179 г. до н. э.) посвятил защите урезанных границ своего царства и укреплению армии. Его сын и наследник Персей продолжил эту политику, избегая провокаций и блюдя свободу эллинских городов. Однако все же он вел себя как самостоятельный правитель. Его царство уменьшилось в размере, но он оставался главой династии, которая столетиями играла активную роль в греческой политике
НАДЕЮСЬ НЕ УДАЛЯЙ ОТВЕТ
Диссидентский во польск. sprawa dysydentów) — во дискриминации христианского неримокатолического населения в Речи Посполитой, приобретший особенно важное значение в 1760-е годы, когда он стал причиной или поводом для вмешательства России и Пруссии во внутренние дела государства. Обострение диссидентского во привело к усилению зависимости Речи Посполитой от соседних держав, направлявших свои усилия на недопущение реформ государственного строя. Усиление кризисных тенденций в Речи Посполитой сыграло главную роль в её упадке и дальнейшей ликвидации.
Объяснение: