1) Який статус закріплювався за українською мовою законом «Про мови в Українській РСР»?
2) Підтвердіть фактами або спростуйте слушність тверджень.
Україна відіграла одну з  ключових ролей у  розвалі СРСР.
3) Прочитайте фрагмент історичного джерела. Яку кардинальну зміну в
суспільно-політичному житті України, зокрема в протестному рухові,
порівнюючи з дисидентським рухом, засвідчують щоденникові
нотатки О. Гончара?
Зі «Щоденника» Олеся Гончара: «До Києва стягуються війська. Біля Верховної
Ради омоновці вчинили розправу над тернопільськими жінками... Місто вирує
тривожно. На Хрещатику, розкинувши намети, оголосили голодівку студенти на знак
протесту проти нав’язування Союзного договору. Девіз – “Краще вмерти, ніж жити в
Радянському Союзі”. Бачу мученицькі юні обличчя. Серце розривається... На підтримку
голодуючим прибули студенти з Омська, з Іркутська... Десятки тисяч студентів Києва
вийшли на Хрещатик... У Верховній Раді України вже лунають голоси з вимогою...
запровадити надзвичайний стан в Україні, тобто потопити студентські страйки в
крові... Страшні ці в парламенті! Юхновський як голова комісії доповідає їм про вимоги
голодуючих студентів, про те, що звідчаяні молоді люди готові на все “аж до масового
самоспалення”, а у відповідь йому – регіт, жирне іржання цих парламентських жеребців!
І серед таких – жити? Від таких ждати гуманних законів? Ні, неможливий з ними ніякий
мир, ніяке порозуміння».

Як і раніше, скульптура розвивалася у двох взаємопов'язаних, але далеко не тотожних у духовних основах і основоположних мистецьких принципах, напрямах. В українській мистецькій культурі вона поширювалася насамперед у вигляді орнаментального декоративного різьблення; фігурна скульптура тут виступала хіба що спорадично, спроби ввести її у другій половині XVIII ст. до церковних інтер'єрів як на західноукраїнських землях, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами. У мистецтві латинської традиції кругла скульптура, навпаки, домінувала однозначно, в середині XVIII ст. на короткий час навіть вийшовши на чільне місце в мистецькому житті.
Головним напрямом розвитку української скульптури залишалася вироблена від початку XVII ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів. У ранніх пам'ятках середини століття іноді ще застосовують орнаментику пізньоманьєристичного зразка, як, наприклад, в іконостасах церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій поблизу Жовкви (1655) чи святого Юра в Дрогобичі (1659). Царські врата першого з них продовжують іконографію наскрізно різьблених врат іконостаса львівської П'ятницької церкви. Цю традицію порушено введенням теми дерева Єссея, найраніший зразок якої дають врата іконостаса Стрітенського приділу Софійського собору 1689 p., а на західноукраїнських землях — каплиці Трьох святителів львівської Успенської церкви (1697). Останні належать одному з майстрів європейського культурного кола.
В останній чверті XVII ст. за піднесення жовківського мистецького середовища склався місцевий осередок сницарства. Першим його представником був Юрій Михалович, діяльність якого розгорталася в 60—90-х pp., проте достовірні роботи майстра не відомі.

Библиотека Ашшурбанипала — крупнейшая сохранившаяся библиотека древнего мира и вообще древнейшая из всех известных библиотек. Она составлялась в течение 25 лет в ассирийской столице Ниневии по приказу царя Ашшурбанипала (VII в. до н. э.) Служила также государственным хранилищем. После смерти царя фонды были рассеяны по различным дворцам. Обнаруженная археологами часть библиотеки состоит из 25 000 глиняных табличек с клинописными текстами. Открытие библиотеки в середине XIX века имело огромное значение для понимания культур Месопотамии и для дешифровки клинописи. Значение "глиняных книг" для истории культуры, науки огромно, его нельзя переоценить. Это понимал и сам Ашшурбанипал, который писал: " Я велел начертать на плитах славные письмена, произведения книжного искусства, которых не изучал ни один из моих предшественников, я собрал письмена во дворце моем, я разделил их на разделы, и я, царь людей, любимец богов, я умею даже читать их". Кроме того, библиотека царского дворца была, вероятно, публичной (для правящей администрации). Вот слова Ашшурбанипала: "Это клинописное письмо, проявление бога Набу, бога высшей миссии.