1. З яких документів наведено уривки з джерел? • Визначте історичне значенняподій, про які йдеться.А. «ПІСЛЯ всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням,З чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в малій Росіїстворити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графуРум'янцеву із ним чотирьом великоросійським членам».Б. «Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах киівському,Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню помі-щиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при сво-єму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучи-лися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цьогоуказу діяти за загальними державними постановами... Ми визнали за необхідне вчинитиоднакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалася колишня СлобідськаУкраїнська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського йВоронезького намісництв».2. Установіть хронологічну послідовність подій: ліквідація Полково-сотенного устрою наЛівобережній Україні; • указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярніполки російської армії; о ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з ко-зацьких п'яти гусарських полків.
Лжедмитрий был деятельным и отнюдь не бездарным правителем. При нем вовсю шла работа над новым Судебником (утвердить его так и не успели) . В феврале 1606 года был принят закон, закреплявший бежавших от нужды и голода крестьян за теми, кто в «голодное время прокормил» . Эта мера была выгодна южным помещикам, поскольку беглые больше всего оседали на целинных землях бывшего Дикого поля. Одновременно Лжедмитрий освободил южные районы от государевых податей на десять лет, таким образом, отблагодарив их за поддержку.
Положение Лжедмитрия казалось устойчивым, но поляки не позволяли ему забыть о своих обещаниях, грозя разоблачением. Уже в феврале 1606 года в Москву явились послы короля Сигизмунда с территориальными претензиями. О тайных сношениях нового царя с Речью Посполитой скоро стало известно, но о сути их в Москве пока не догадывались. Чтобы рассеять подозрения, самозванец попытался представить дело так, будто речь идет о союзе с поляками против Крыма и Турции. Он даже всерьез начал готовиться к военному походу на турецкую крепость Азов. Но подготовка к войне вызвала резкое раздражение уставшего от бесконечных войн дворянства.