Царствование екатерины ii удостоилось от современников и потомков самых противоречивых оценок. ей писали панегирики и слали проклятия. не кто иной как пушкин в одной своей заметке наградил императрицу крепким словцом. попробуем и мы подвести краткий под ее правлением. сначала о хорошем. «да посрамит небо всех тех, кто берется , не имея в виду истинного блага государства» , - писала екатерина в молодости. результаты ее царствования и вправду были внушительны. екатерина сама любила подсчитывать их. как-то в 1781 году секретарь императрицы граф безбородко представил ей каталог ее деяний за 19 лет правления. оказалось, что устроено губерний по новому образцу – 29, построено городов – 144, конвенций и трактатов заключено – 30, побед одержано – 78, издано важных указов – 88, а указов для облегчения жизни народа – 123. итого выходит 492 славных дела только за первую половину царствования! немногие правительства могут похвастать такими же результатами. а ведь к этому надо добавить, что екатерина отвоевала у польши и турции земли с населением до 7 миллионов человек, усилила армию, увеличив ее вдвое – со 160 до 312 тысяч солдат. приняв в начале царствования полусгнивший флот из 21 линейного корабля, она оставила своему преемнику 67 линейных кораблей и 40 фрегатов. количество фабрик и заводов выросло с 500 до двух тысяч, а сумма государственных доходов при ней увеличилась в 4 раза. не зря екатерининская россия представлялась некоторым иностранцам волшебной страной. теперь об издержках. из 36 лет царствования екатерины половина пришлась на войны и бунты. людские и финансовые потери россии были велики. недаром павел i по своем вступлении на престол назвал россию «единственною в свете державой, которая находилась 40 лет в несчастном положении истощать свое народонаселение» . справедливости ради, следует все же сказать, что общее число жителей российской империи при екатерине не сократилось, а выросло – да еще как: почти вдвое! к темным сторонам правления екатерины надо также причислить раздачу почти миллиона государственных крестьян в собственность дворянам и введение крепостного права на украине. взятки и неприкрытое воровство фаворитов и должностных лиц достигли при ней баснословного масштаба. и пример в расточительстве подавала сама екатерина, платившая, бывало, зимой по 500 рублей за 5 огурцов и выделявшая 15 тысяч рублей в год на угли для щипцов придворного парикмахера. государственный долг россии на момент ее смерти превысил три годовых бюджета. как видите, вынести однозначный приговор екатерине в самом деле нелегко. несомненно одно: она высоко подняла национальное достоинство и народную гордость россиян, приучила россию к и мировому лидерству. при екатерине привыкли чувствовать себя первыми людьми европы. поэтому заезжая немка и стала в россии "матушкой".
Давньоримська релігія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу. Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства.
Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.
Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів.
До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.
З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов’язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців.
Поряд з такими богами, як Юпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.
Давньоримська релігія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу. Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства.
Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.
Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів.
До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.
З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов’язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців.
Поряд з такими богами, як Юпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.