Было дело.. Рассказывал мне дедушка как он попал в военную гавань! История была очень интересна мне. Дедушка говорил:Как то раз моя мама и отец пошли на войну, сказали не выходить из избы. Я жили мы на окраине села, а дальше был дремучий лес. И вот решился я, что-то родителей долго нет. Мало ли случилось что с маленькой или папенькой, взял я папино ружье. Одел тулуп и шубу, выхожу, иду на поляну. И вижу, фашисты наше село все разгромили.. да я стою в шоке. Так что слушай внучок родителей! -сказал мне дедушка.
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних ів суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.
Было дело.. Рассказывал мне дедушка как он попал в военную гавань! История была очень интересна мне. Дедушка говорил:Как то раз моя мама и отец пошли на войну, сказали не выходить из избы. Я жили мы на окраине села, а дальше был дремучий лес. И вот решился я, что-то родителей долго нет. Мало ли случилось что с маленькой или папенькой, взял я папино ружье. Одел тулуп и шубу, выхожу, иду на поляну. И вижу, фашисты наше село все разгромили.. да я стою в шоке. Так что слушай внучок родителей! -сказал мне дедушка.
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних ів суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.