Всю первую половину XX в. Китай сотрясали восстания, войны и революции. В 1915 г. в условиях диктатуры Юань Шикая на юге Китая было провозглашено правительство, главой которого стал в 1917 г. Сунь Ятсен. С 1923 г. он привлек к сотрудничеству с Гоминьданом Коммунистическую партию Китая (КПК), возникшую в 1921 г. под влиянием событий в России. В марте 1925 г. Сунь Ятсен умер, а в мае в стране началась подготовленная им Великая национальная революция. Правительство Гоминьдана на юге Китая провозгласило себя Национальным правительством всего Китая. Войска Национального правительства, возглавляемого генералом Чан Кайши, вели успешное наступление на север, где власть удерживали местные военные клики (милитаристы).
Однако раскол между Гоминьданом во главе с Чан Кайши, вступившим в соглашение с северными милитаристами и КПК, вызвал Гражданскую войну (Ныне в Китае ее называют Аграрной революционной войной.) Гоминьдан провел ряд реформ, но добиться решающих успехов не смог. Этому не благоприятствовала и международная обстановка. В 1931 г. Япония отторгла от Китая Маньчжурию, где возникло марионеточное государство Манъчжоу - Го. Западные державы потворствовали Японии, что заставило Чан Кайши обратиться за к СССР.
С 1927 г. на юге Китая возникли так называемые советские районы, руководимые коммунистами. В 1931 г. была провозглашена Китайская Советская Республика во главе с Мао Цзэдуном. Против советских районов Гоминьдан предпринял пять походов. Революционное движение на юге потерпело поражение. Армия коммунистов совершила северо-западный (Великий) поход. На стыке провинций Шэнси, Ганьсу и Нинся возник так называемый Особый район, где власть принадлежала коммунистам.
В 1937 г. началось вторжение Японии в Китай. Гоминдановские войска были вынуждены оставить огромные территории. В то же время Красная армия Китая, получавшая из СССР, действовала значительно успешнее гоминдановцев, создав крупные освобожденные районы. Под давлением левых сил в Гоминьдане Чан Кайши заключил соглашение с коммунистами. Однако в 1941 г. чанкайшисты нанесли неожиданный удар по Красной армии в Центральном Китае. На протяжении последующих лет гоминдановские войска воевали и с японцами, и с Красной армией Китая. Окончание Второй мировой войны и антияпонской войны в Китае привело к еще большему усилению Гражданской войны. К поражению войск Чан Кайши привело наступление коммунистической Народно-освободительной армии на юг. Остатки гоминдановцев укрылись на Тайване.
Якщо говорити лише про аргументи щодо підтримки тези про міцність імперії Александра Македонського, відкинувши слабкі сторони даного формування, то можна виділити наступні тези:
1) Підтримка та відбудовування лояльних до нього міст;
2) Створення типових міст Александрій із повною підтримкою Александра;
3) Міцність трималась на посиленні економіки та підвищення/покращення рівня життя населення через поширення єдиної культури еллінізму;
4) Підтримка локальних культур та традицій, як міцність імперії мультикультуралізму (попередження конфліктів та роздорів);
Пояснення:
Александру Македонському було лише двадцять років, коли він став королем, але він був добре підготовлений до своїх обов'язків. Його навчав великий філософ Аристотель, який навчав його публічних виступів, науки та філософії та поваги до грецької культури. Як правитель Александр подавив бунт деяких грецьких міст-держав. Потім він зосередився на сході. Александр хотів здійснити план батька щодо вторгнення в Персію. Боротьба з Персією до б об'єднати греків, давши їм спільного ворога. А перемога над Персією додала багатства його імперії. У 334 році до н. е. Александр з об'єднаною македонською та грецькою армією вторгся в Малу Азію. Його план полягав у створенні імперії, використовуючи стратегію і терору, і доброти. Міста, які чинили йому опір, були спалені до тла, а їхні люди продані в рабство. Міста, які здавалися йому без опору, отримували своїх урядових чиновників, і Александр допомагав їм відновити пошкоджене майно. Як він об'єднав свою імперію? Александр хотів, щоб усі люди, яких він завоював, прийняли його як правителя. Він також мав намір поширити грецьку культуру, але не хотів руйнувати місцеві звичаї та традиції різних культур по всій своїй імперії. Його метою було об'єднання різних народів цих багатьох культур в єдиній могутній імперії.
Всю первую половину XX в. Китай сотрясали восстания, войны и революции. В 1915 г. в условиях диктатуры Юань Шикая на юге Китая было провозглашено правительство, главой которого стал в 1917 г. Сунь Ятсен. С 1923 г. он привлек к сотрудничеству с Гоминьданом Коммунистическую партию Китая (КПК), возникшую в 1921 г. под влиянием событий в России. В марте 1925 г. Сунь Ятсен умер, а в мае в стране началась подготовленная им Великая национальная революция. Правительство Гоминьдана на юге Китая провозгласило себя Национальным правительством всего Китая. Войска Национального правительства, возглавляемого генералом Чан Кайши, вели успешное наступление на север, где власть удерживали местные военные клики (милитаристы).
Однако раскол между Гоминьданом во главе с Чан Кайши, вступившим в соглашение с северными милитаристами и КПК, вызвал Гражданскую войну (Ныне в Китае ее называют Аграрной революционной войной.) Гоминьдан провел ряд реформ, но добиться решающих успехов не смог. Этому не благоприятствовала и международная обстановка. В 1931 г. Япония отторгла от Китая Маньчжурию, где возникло марионеточное государство Манъчжоу - Го. Западные державы потворствовали Японии, что заставило Чан Кайши обратиться за к СССР.
С 1927 г. на юге Китая возникли так называемые советские районы, руководимые коммунистами. В 1931 г. была провозглашена Китайская Советская Республика во главе с Мао Цзэдуном. Против советских районов Гоминьдан предпринял пять походов. Революционное движение на юге потерпело поражение. Армия коммунистов совершила северо-западный (Великий) поход. На стыке провинций Шэнси, Ганьсу и Нинся возник так называемый Особый район, где власть принадлежала коммунистам.
В 1937 г. началось вторжение Японии в Китай. Гоминдановские войска были вынуждены оставить огромные территории. В то же время Красная армия Китая, получавшая из СССР, действовала значительно успешнее гоминдановцев, создав крупные освобожденные районы. Под давлением левых сил в Гоминьдане Чан Кайши заключил соглашение с коммунистами. Однако в 1941 г. чанкайшисты нанесли неожиданный удар по Красной армии в Центральном Китае. На протяжении последующих лет гоминдановские войска воевали и с японцами, и с Красной армией Китая. Окончание Второй мировой войны и антияпонской войны в Китае привело к еще большему усилению Гражданской войны. К поражению войск Чан Кайши привело наступление коммунистической Народно-освободительной армии на юг. Остатки гоминдановцев укрылись на Тайване.
Відповідь:
Якщо говорити лише про аргументи щодо підтримки тези про міцність імперії Александра Македонського, відкинувши слабкі сторони даного формування, то можна виділити наступні тези:
1) Підтримка та відбудовування лояльних до нього міст;
2) Створення типових міст Александрій із повною підтримкою Александра;
3) Міцність трималась на посиленні економіки та підвищення/покращення рівня життя населення через поширення єдиної культури еллінізму;
4) Підтримка локальних культур та традицій, як міцність імперії мультикультуралізму (попередження конфліктів та роздорів);
Пояснення:
Александру Македонському було лише двадцять років, коли він став королем, але він був добре підготовлений до своїх обов'язків. Його навчав великий філософ Аристотель, який навчав його публічних виступів, науки та філософії та поваги до грецької культури. Як правитель Александр подавив бунт деяких грецьких міст-держав. Потім він зосередився на сході. Александр хотів здійснити план батька щодо вторгнення в Персію. Боротьба з Персією до б об'єднати греків, давши їм спільного ворога. А перемога над Персією додала багатства його імперії. У 334 році до н. е. Александр з об'єднаною македонською та грецькою армією вторгся в Малу Азію. Його план полягав у створенні імперії, використовуючи стратегію і терору, і доброти. Міста, які чинили йому опір, були спалені до тла, а їхні люди продані в рабство. Міста, які здавалися йому без опору, отримували своїх урядових чиновників, і Александр допомагав їм відновити пошкоджене майно. Як він об'єднав свою імперію? Александр хотів, щоб усі люди, яких він завоював, прийняли його як правителя. Він також мав намір поширити грецьку культуру, але не хотів руйнувати місцеві звичаї та традиції різних культур по всій своїй імперії. Його метою було об'єднання різних народів цих багатьох культур в єдиній могутній імперії.