13. Цели Великого посольства состояли в :
1.поиске союзников в предстоящей войне с Турцией
2. заключении мирного договора с Турцией
3.обучении петра 1 за границей
14. Главным противником Росии в Северной войне был6
1.шведский король Карл XII
2. украинский гетман Мазепа
3. саксонский курфюрст Август II
15. В результате петорвских преобразований в Росии оформилась:
1.конституционная монархия
2.абсолютная монархия
3.сословно-представительная монархия
16. К числу нововведений петровского времени относится:
1.созыв Земского собора
2.принятия Соборного уложения
3.принятие Тебели о рангах
ответ:Загальна характеристика давніх, дохристиянських вірувань
Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином сили природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казки. Таким чином з'явилися поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
Люди відкрили невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим. Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим). Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань - іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, поганськими або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
Походження слова "язичник" точно нез'ясоване. Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язик" (мова), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять однією мовою. Саме як "народ" трактують це слово словники руської мови 17 ст.
За етимологічним словником української мови слово "язичництво" — це "віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням". Слово "язик" відповідає біблійному "гой" (євр.) або "gens" (лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens) включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього "язичництва" боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
Саме віра у Всевишнього об'єднала людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була зроблена державною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово "язичник" стало синонімом слова "не римлянин", "варвар", "чужинець".
Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що "язичницький" означає національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме "чужу віру", тобто те, що у греків та римлян означало "варвар".
Объяснение:
Одной из приоритетных стратегических задач внешней политики Казахстана является создание интеграционных структур в Центральной Азии в сочетании с углублением двустороннего сотрудничества с государствами региона. Таким образом, взаимоотношения Казахстана с республиками Центральной Азии изначально развивались в двух плоскостях: в рамках СНГ и собственно в формате региона. Сама по себе Центральная Азия представляет собой во многом сформировавшийся и самодостаточный социально-экономический и культурно-исторический комплекс с давними традициями сотрудничества и взаимодействия. Отношения Казахстана со странами Центральной Азии носят многогранный характер, так как связи между государствами сложились давно и затрагивают важнейшие сферы жизнедеятельности населяющих их народов.
Одним из факторов, объединяющим все пять государств Центральной Азии, является их общая история — годы государственного строительства в рамках СССР и ускоренной модернизации, которую они пережили за это время. Будущее Казахстана тесно связано с перспективами развития четырех центральноазиатских стран. В создавшихся условиях обеспечение безопасности и процветания какой-либо отдельной страны невозможно, во-первых, усилиями ее одной и, во-вторых, если в соседних республиках будет разруха и нестабильность. Вот почему региональная интеграция — это наш другой приоритет, определяющий отношения с соседями по ЦА. Сегодня мы продвинулись уже далеко вперед по данному пути, и, кажется, наши соседи также осознают риски и опасности глобальной конкуренции и значение региональной интеграции. ЦАС — важное тому подтверждение.