15 в 13
N
7.
3
10
р
E E
Вопросы
1.Четвертая буква в названии свода законов, принятого Алексеем Михайловичем.
2.Первая буква в имени матери Ивана Грозного
3. Первая буква войны, которую длительное время вел Иван Грозный
4. Первая буква в имени лидера старообрядчества -
5. Вторая буква в названии династии, представителем которой был Иван Грозный
6. ИСудебник, и Уложение это Напишите первую букву понятия.
7. Четвертая буква в названии периода русской истории, от смерти Федора Ивановича до воцаре
Михайла Романова
8. Знак, которым заканчивается название осваемого в 17 веке региона.
9. Первая буква в названии того, что выращивали крестьяне и отдавали помещику.
10. Платежи, взимаемые государством с народа. Первая буква.
11. Первая буква периода русской истории, за который Иван 4 получил свое прозвище.
12. Первая буква «мягкого золота».
13.Вторая буква слова, обозначающего место для торговли.
14.Вторая буква в имени польского короля, который начал войну с Россией.
15. Первая буква земельного владения, которое можно передавать по наследству.
16. Первая буква старого названия города Кирова.
17. Первая буква в имени первого выборного царя.
18. Первая буква в движении, возникшем после церковной реформы патриарха Никона.
19. Первая буква в имени младшего сына Ивана Грозного.
20. Пятая буква в имени патриархе при Михаиле Романове.
ответ:На українських землях, які входили до складу Російської імперії, істотний внесок у вирішення питань збереження культурної спадщини зробили наукові товариства, губернські вчені архівні комісії та статистичні комітети, зокрема, Київська археографічна комісія, Київське товариство старожитностей і мистецтв, Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Київське церковно-археологічне товариство, Товариство дослідників Волині, Харківське історико-філологічне товариство, Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет та ін. Значна пам'яткоохоронна діяльність була пов'язана також із підготовкою і проведенням на теренах України Археологічних з'їздів. У Західній Україні, що перебувала у складі Австро-Угорщини, зокрема в Галичині, протягом 19 — початку 20 ст. діяли центральна та місцеві громадські комісії з вивчення й охорони пам'яток архітектури, історії та мистецтва. Значну увагу збереженню укр. старовини приділяло Наукове товариство імені Шевченка. Однак наслідком перебування українських земель у складі інших держав стало вивезення до столиць метрополій найцінніших пам'яток, особливо до Санкт-Петербурга і Москви у зв'язку з діяльністю на теренах України Імператорської археологічної комісії та Московського археологічного товариства.
1917 за Української Центральної Ради та Української Народної Республіки розпочали діяльність Центральний комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні та відділ музеїв і охорони пам'яток старовини й мистецтва генерального секретарства (згодом — народного міністерства) освітянських справ, Київський археологічний інститут. 1918 за Української Держави справа контролю за вивченням та збереженням старожитностей покладалася на відділ охорони пам'яток старовини і мистецтва у складі головного управління мистецтв і національної культури. 1919—20 нагляд за пам'ятками здійснювало народне міністерство народної освіти УНР, а в прифронтових районах — культурно-освітній відділ при головній управі Генерального штабу військ УНР. На територіях, контрольованих радянською владою, діяв Всеукраїнський комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини при народному комісаріаті освіти УСРР.
Объяснение:
Огромная территория на западе страны практически лежала в руинах. Были дезорганизованы управление, хозяйство, социальная сфера. Задача, которая в качестве первоочередной стояла на повестке дня, — воссоздание прежнего порядка и налаживание элементарных основ жизнедеятельности. Восстанавливались органы советской власти, парткомы различных уровней, колхозы и совхозы, предприятия обслуживания, школы, больницы, детские сады и пр. В освобожденные районы возвращалось эвакуированное население. На него была распространена система государственного снабжения продовольствием и продуктами первой необходимости, что на первых порах привело к довольно резкому ухудшению условий жизни в стране. Если в 1943 г. на государственном обеспечении находилось 50 млн человек, то к началу 1945 г. — 62 миллиона. Нормы отпуска продовольствия по карточкам снизилисьи еще более дифференцировались. Для совершенствования распределения на предприятиях учреждалась система отделов рабочего снабжения (орсов). Одновременно государство вынуждено было пойти на расширение рыночной торговли и сквозь пальцы смотрело на возникновение в городах и селах различного рода "барахолок", "черных рынков", расцвет спекуляции. Более того, в 1944 г. была расширена продажа государственных товаров по так называемым "коммерческим", т.е. рыночным ценам.
Восстановление народного хозяйства сводилось большей частью к разборке завалов, ремонту зданий, сооружений, железнодорожных путей, вводу в строй предприятий, не так уж сильно пострадавших от разрушений, пуск которых был крайне необходим для хозяйственных нужд. До конца войны промышленность освобожденных районов сумела восстановить только 30% объема довоенного производства.
В сельских районах на месте многих сел и деревень остались лишь печные трубы да пепелища. Возвращавшиеся жители вынуждены были начинать все с начала: обзаводиться каким-то жильем, скотом, орудиями производства, семенами. Без помощи государства восстановление деревни затянулось бы на длительный срок. Помощь, однако, легла дополнительным бременем на крестьянство тех районов, которые не пострадали от оккупации. Весной 1944 г. ценой чрезвычайных усилий