1550 г. 1600 г. 1650 г. 1700 г. нанесите на ленту времени годы основания европейских университетов: виленский (11), львовский (2), киевский (3), будапештский (4), кордовский (5).
Этнос - Исторически сложившаяся общность людей (племя, народность, нация), имеющая социальную целостность и своеобразно-индивидуальный стереотип поведения
Этноним - названия различных видов этнических общностей, как народов и народностей, так и племён, племенных союзов, родов и тому подобное.
Этногенез - Происхождение народа, нации - этноса.
Казах - Человек, который живёт в Казахстане. По основной версии, слово «қазақ» в переводе с древнетюркского языка означает — «свободный, вольный, независимый человек, удалец».
Е́тнос (від дав.-гр. ἐθνικός — народ) — стійке соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження)[1], мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів[2][3][4]. Важливі умови формування етносу — спільність мови та території (батьківщини)[5]. Але й територіально роз'єднані групи одного етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах, специфічних нормах господарського життя тощо[5]. Етнічна самосвідомість завжди поєднується з прагненням етносу до власної соціально-територіальної організації, творення держав[3]. У той самий час, етнічні процеси природно тісно пов'язані з соціально-економічними[5]. Етнос — поняття широке; воно охоплює різні рівні самоорганізації популяцій людей, як-от нації, народності, групи споріднених племен, окремі племена. У сучасному світі нараховують від 3 до 5 тис. різних етносів (на їхнє число значною мірою впливають процеси етнічної консолідації, дивергенції, окультурації та асиміляції[3].
По мнению ряда исследователей, этнонимы не относят к собственным именам. Происхождение и функционирование этнонимов изучает этнонимика, раздел ономастики. Различают макроэтнонимы — названия крупных этнических общностей и микроэтнонимы, обозначающие небольшие этнические объединения.
Етногене́з (від дав.-гр. ἔθνος — «плем'я, народ» і γένεσις — «виникнення, походження») — процес формування і розвитку етнічних спільностей. Традиційна оцінка етносів визначається ретроспективно за до даних різних дисциплін (історія, археологія, мовознавство, етнографія, антропологія тощо) від початкової точки безперервності етнокультурного розвитку конкретного народу[1
Каза́хи (каз. қазақтар МФА: [qɑzɑq'tɑr]; од. қазақ МФА: [qɑ'zɑq]) — тюркський народ у Центральній Азії, в основному в Казахстані, а також у частинах Узбекистану, Китаю, Росії і Монголії. Казахи є нащадками тюркських (кипчаків, найманів, половців, ногайців, карлуків, канкалів, киятів, кераїтів, онгіратів, аргинів, мангитів, жалаірів, дулатів та інших), іранських племен (усунів, сарматів, масагетів, саків), які населяли територію між Сибіром і Чорним морем і залишалися в Центральній Азії.
Самоназва «Қазақтар» (з твердим горловим «қ») первісно означала вільних людей, саме так себе з XI—XII сторічч у Великому Степу ідентифікувало багато людей різного походження, мови і віри.[4][5] Назва, яку використовують у світі стосовно казахів, запозичена з монгольських мов.
Этнос - Исторически сложившаяся общность людей (племя, народность, нация), имеющая социальную целостность и своеобразно-индивидуальный стереотип поведения
Этноним - названия различных видов этнических общностей, как народов и народностей, так и племён, племенных союзов, родов и тому подобное.
Этногенез - Происхождение народа, нации - этноса.
Казах - Человек, который живёт в Казахстане. По основной версии, слово «қазақ» в переводе с древнетюркского языка означает — «свободный, вольный, независимый человек, удалец».
Е́тнос (від дав.-гр. ἐθνικός — народ) — стійке соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження)[1], мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів[2][3][4]. Важливі умови формування етносу — спільність мови та території (батьківщини)[5]. Але й територіально роз'єднані групи одного етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах, специфічних нормах господарського життя тощо[5]. Етнічна самосвідомість завжди поєднується з прагненням етносу до власної соціально-територіальної організації, творення держав[3]. У той самий час, етнічні процеси природно тісно пов'язані з соціально-економічними[5]. Етнос — поняття широке; воно охоплює різні рівні самоорганізації популяцій людей, як-от нації, народності, групи споріднених племен, окремі племена. У сучасному світі нараховують від 3 до 5 тис. різних етносів (на їхнє число значною мірою впливають процеси етнічної консолідації, дивергенції, окультурації та асиміляції[3].
По мнению ряда исследователей, этнонимы не относят к собственным именам. Происхождение и функционирование этнонимов изучает этнонимика, раздел ономастики. Различают макроэтнонимы — названия крупных этнических общностей и микроэтнонимы, обозначающие небольшие этнические объединения.
Етногене́з (від дав.-гр. ἔθνος — «плем'я, народ» і γένεσις — «виникнення, походження») — процес формування і розвитку етнічних спільностей. Традиційна оцінка етносів визначається ретроспективно за до даних різних дисциплін (історія, археологія, мовознавство, етнографія, антропологія тощо) від початкової точки безперервності етнокультурного розвитку конкретного народу[1
Каза́хи (каз. қазақтар МФА: [qɑzɑq'tɑr]; од. қазақ МФА: [qɑ'zɑq]) — тюркський народ у Центральній Азії, в основному в Казахстані, а також у частинах Узбекистану, Китаю, Росії і Монголії. Казахи є нащадками тюркських (кипчаків, найманів, половців, ногайців, карлуків, канкалів, киятів, кераїтів, онгіратів, аргинів, мангитів, жалаірів, дулатів та інших), іранських племен (усунів, сарматів, масагетів, саків), які населяли територію між Сибіром і Чорним морем і залишалися в Центральній Азії.
Самоназва «Қазақтар» (з твердим горловим «қ») первісно означала вільних людей, саме так себе з XI—XII сторічч у Великому Степу ідентифікувало багато людей різного походження, мови і віри.[4][5] Назва, яку використовують у світі стосовно казахів, запозичена з монгольських мов.
Объяснение: