Торжество королевской власти в Англии и Франции Спустя два года после завершения боевых действий в Англии началась ожесточенная борьба за королевский престол между родственниками Плантагенетов, Ланкастерами и Порками. По цвету розы в гербах этих феодальных родов междоусобную войну назвали войной Алой и Белой розы. После того как большинство представителей знатных семейств истребили друг друга в продолжавшихся 30 лет сражениях, на престол вступил Генрих VII Тюдор (1485–1509). Новый король решительно подавил сопротивление своих противников и укрепил центральную власть в Английском королевстве.
Коронация Карла VII. Средневековый рисунок
В ходе Столетней воины усилилась центральная власть и во Франции. Однако крупные феодалы, получившие во время войны от французского короля независимость, не желали с ней расставаться. Самым напряженным периодом борьбы за объединение Франции стало правление Людовика XI (1461–1483), против которого феодалы объединились в тайный союз. Вождем заговорщиков стал храбрый до безрассудства вояка герцог Бургундский Карл Смелый. В отличие от него, французский король не любил битв. Худой и сутулый, одетый в потертый длинный камзол, постоянно занятый делами, Людовик XI был похож скорее на горожанина, чем на правителя Франции. Но за невзрачной внешностью скрывался хитрый и расчетливый человек. Словно паук, Людовик заманивал противника в свои сети и уничтожал его. Так случилось и с Карлом Смелым. Не сумев одолеть герцога в открытом сражении, король поссорил его с бывшими друзьями, в борьбе с которыми тот и погиб.
Людовик XI. Средневековый рисунок
После смерти Карла Смелого Людовик XI присоединил к своим владениям Бургундию, а затем расправился и с другими мятежными феодалами. Окончательное объединение Франции состоялось в конце XV века, при наследниках Людовика XI.
Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.
Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.
Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.
Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще до варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".
Спустя два года после завершения боевых действий в Англии началась ожесточенная борьба за королевский престол между родственниками Плантагенетов, Ланкастерами и Порками. По цвету розы в гербах этих феодальных родов междоусобную войну назвали войной Алой и Белой розы. После того как большинство представителей знатных семейств истребили друг друга в продолжавшихся 30 лет сражениях, на престол вступил Генрих VII Тюдор (1485–1509). Новый король решительно подавил сопротивление своих противников и укрепил центральную власть в Английском королевстве.
Коронация Карла VII. Средневековый рисунок
В ходе Столетней воины усилилась центральная власть и во Франции. Однако крупные феодалы, получившие во время войны от французского короля независимость, не желали с ней расставаться. Самым напряженным периодом борьбы за объединение Франции стало правление Людовика XI (1461–1483), против которого феодалы объединились в тайный союз. Вождем заговорщиков стал храбрый до безрассудства вояка герцог Бургундский Карл Смелый. В отличие от него, французский король не любил битв. Худой и сутулый, одетый в потертый длинный камзол, постоянно занятый делами, Людовик XI был похож скорее на горожанина, чем на правителя Франции. Но за невзрачной внешностью скрывался хитрый и расчетливый человек. Словно паук, Людовик заманивал противника в свои сети и уничтожал его. Так случилось и с Карлом Смелым. Не сумев одолеть герцога в открытом сражении, король поссорил его с бывшими друзьями, в борьбе с которыми тот и погиб.
Людовик XI. Средневековый рисунок
После смерти Карла Смелого Людовик XI присоединил к своим владениям Бургундию, а затем расправился и с другими мятежными феодалами. Окончательное объединение Франции состоялось в конце XV века, при наследниках Людовика XI.
Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.
Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.
Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.
Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще до варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".